Шакша
Шакша, -ші, ж. Селезенка у овцы. О. 1862. V. Кух. 39.
Зміст
Сучасні словники
На селезінці розрізняють парієтальну й вісцеральну поверхні, дорсальний і вентральний кінці, краніальний і каудальний краї. Парієтальна поверхня прилягає до діафрагми, вісцеральна — до стінки шлунка. На вісцеральній поверхні знаходяться ворота селезінки — hilus lienis, через які в орган входять артерія й нерви і виходять вена та лімфатичні судини. Дорсальний кінець спрямований до хребетного стовпа, вентральний — у ділянку мечоподібного відростка або в пупкову ділянку.
Зовні селезінка вкрита серозною оболонкою, яка переходить на більшу кривину шлунка і утворює шлунково-селезінкову зв'язку — lig. gastrolienale. Остання є частиною більшого сальника. Серозна оболонка щільно з'єднується з капсулою селезінки. Від капсули в середину органа відходять перегородки — трабекули. Капсула і трабекули формують сполучнотканинну строму селезінки, яка побудована з щільної сполучної тканини. В ній знаходяться пучки м'язових клітин. Між капсулою і трабекулами розміщена паренхіма селезінки — пульпа. У вівці селезінка має округло-трикутну форму, у кози— округло-чотирикутну. Колір селезінки червоно-коричневий. Відносна маса становить 0,15 %.
Представлені результати мікроскопічних особливостей та морфометричних показників білої пульпи селезінки овець романівської породи в постнатальному періоді онтогенезу: 3-місячного; 9-ти; 12-ти; 18-ти; 20-ти; 24-х; 28-ми та 30-місячного віку. Морфометричними дослідженнями виявлені особливості структурних компонентів лімфоїдної тканини – співвідношення відносних площ та діаметрів періартеріальних лімфоїдних піхв і структурних одиниць лімфоїдних вузликів. Встановлено, що максимального розвитку лімфоїдні вузлики досягають у 28-місячному віці, періартеріальні лімфоїдні піхви ‒ у 30-місячному, найбільшу відносну площу в лімфоїдних вузликах з 9-місячного віку має маргінальна зона. Співвідношення відносних площ періаретріальних лімфоїдних піхв і лімфоїдних вузликів змінюється з 1:1,22 у 3-місячному віці до 1:0,52 у 28-місячному віці. Максимальний діаметр досліджуваних структур відмічається на вісцеральній поверхні селезінки в ділянці воріт, менший – на парієтальній поверхні в ділянці капсули та пульпі в центрі серединної площини селезінки.
Селезінка в рецептах найчастіше використовується в поєднанні з нирками, печінкою, легенями та іншими нутрощами овець. На смак це схоже на печінку, але печінка м'якша. Селезінка має більш тверду «жувальну» текстуру, а не м'яку і розсипчасту, як печінка. Купити селезінку можна хіба що безпосередньо у фермера. Підготовка полягає у знятті зовнішньої шкірки. Приготування селезінки потребує тривалого часу. Селезінка зварена протягом 10 хвилин має текстуру дуже м'якої, пружної гумми і не жується. Через 1, 5 години вона все ще трохи «жувальна», але цілком їстівна. Часто відношення до селезінки є негативним. Можливо це йде від старинної віри, що селезінка була породжена злими намірами Пора встановити істину: селезінка є універсальним і дуже смачним м’ясом. Користь для здоровя. Селезінки відрізняється дуже високим вмістом дієтичного добре засвоюваного заліза. Тому корисна для здоровя.
Селезінка виконує в організмі дуже важливу функцію - очистку організму від старих червоних кров'яних клітин і бактерій покритих антитілами.
Ви можливо вже пробували селезінку . ЇЇ м'ясники часто додають до яловичого фаршу та ковбас, щоб надати насиченого червоного кольору.
Селезінка може бути начинкою, смажена, тушкована або тонко подрібнене і перетворена на паштет з відмінними результатами.
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
http://booksshare.net/index.php?id1=4&category=biol&author=rudik-sk&book=2001&page=196
http://ir.znau.edu.ua/handle/123456789/3824
Зовнішні посилання
http://vivci.kardash.com.ua/forum/viewtopic.php?f=7&t=2465&start=20