Чіпкий

Чіпкий, -а, -е. Прилипчивый. Віспа чіпка хороба. Міус. окр.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Здатний, спроможний ухопити, втримати що-небудь, вчепитися за кого-, що-небудь (про руки, лапи, пазури і т. ін.). І не зогледілася Настя, як чіпка материна рука зірвала з неї хустку і пожбурила в скриню (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 75); Хтось у сірому костюмі боровся з есесівцем, затиснувши його горло чіпкими пальцями (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 55); Дуже багато розплодилося їх [хрущів] тієї весни. Як придивишся до дерева — всюди на молодому листі темніють жовтокрилі жуки з чіпкими лапками (Олесь Донченко, IV, 1957, 102); // перен., розм. Який прагне захопити, привласнити якнайбільше; загребущий. Мемекали вівці, кудкудакали кури, тікаючи від чіпких татарських рук (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 141); // Здатний учепитися, ухопитися (про людину). Одірвав [Іван] легеньку й чіпку, як реп'ях, [дочку] та й кинув із саней далеко в сніг (Степан Васильченко, I, 1959, 303); // Який чіпляється відростками, вусиками і т. ін. за кого-, що-небудь (про рослини). Росте на них [могилах] подорожник, біленькі «невісточки», чіпкий спориш (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 72); Манівцями, плутаючись у чіпкому зеленому горошку, подалися піонери до села (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 441); На величних нерухомих кручах, де чіпка ожина і терни, захололо важко й неминучо вікове тавро старовини (Наталя Забіла, Поезії, 1963, 100).

2. перен. Який швидко схоплює, помічає навколишнє, добре запам'ятовує, аналізує (про погляд, пам'ять, розум і т. ін.). У нього чіпкий погляд, чіпка думка, його не бентежить, що та думка часом не збігається з іншими, звичними (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 65); Художник з чіпким, спостережливим оком, Головко вміє переконати читача поетичною достовірністю своєї розповіді (Не ілюстрація.., 1967, 175); Його чіпкий, метикуватий від природи розум не знає втоми (Олесь Гончар, IV, 1960, 474).

3. перен., розм. Який уперто стоїть на своєму, завзято, наполегливо добивається якоїсь мети. Той чабан з орденом, чіпкий, як смола в спеку, Явтух Сторчак підняв цілий ґвалт, що його худоба стоїть у загороді під відкритим небом (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 211); // Який свідчить про таку упертість, наполегливість. Ця тендітна жінка взяла на свої плечі величезну відповідальність. І думаєш: звідки в неї такий чудовий сплав чіпкої хазяйської хватки, керівничої зрілості й доброго дерзання? (Вітчизна, 9, 1964, 210); // до чого. Те саме, що охочий 2. Його старший, чіпкий до всього, що пахне зиском, брат має цілковиту рацію (Михайло Стельмах, I, 1962, 326); Не знав він, також напевне, чи читав його книжку цей чіпкий до пасовиськ та лук агроном (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 22).

4. перен., розм. Те саме, що заразливий. Віспа — чіпка хвороба (Словник Грінченка); Страх! Прищеплений дитині, виплеканий анормальними умовами суспільними, він стає чіпкою пошестю... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 150).

• відмінок чол. р. жін. р. сер. р. множина
• називний чіпки́й чіпка́ чіпке́ чіпкі́
• родовий чіпко́го чіпко́ї чіпко́го чіпки́х
• давальний чіпко́му чіпкі́й чіпко́му чіпки́м
• знахідний чіпки́й, чіпко́го чіпку́ чіпке́ чіпки́х, чіпкі́
• орудний чіпки́м чіпко́ю чіпки́м чіпки́ми
• місцевий чіпко́му, чіпкі́м чіпкі́й чіпко́му, чіпкі́м чіпки́х

Ілюстрації

Див. також

Чіпкий

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. Том 11, 1980. Стор. 341.