Чолопок
Чолопок, -пка, м. = Щолопок. Ум. Чолопо́чок. Шапка на самому чолопочку. НВолын. у. 1) Чолопок, (гори) верх, вершечок, шпиль, (голови) маківка; чолопочок.
Зміст
Етимологія
ЧОЛОПО́К «верхівка гори; маківка» 1. псл. čelopokъ/čelopekъ, похідне від čelo, укр. чоло́ і pokъ/реkъ «місце, де пече», пов’язане як похідне з *pеkti, укр. пекти́;
2. менш вірогідне пов’язання з псл. *čьl̥pъ, *čьl̥pъkъ «пагорок» (Machek LP 1959/7, 304);
3. схв. čеlòреk «частина пагорба або гори, зігрівана сонцем», [чело̀пек] «місце, де сонце гріє цілий день, осоння, пригрів»;
Сучасні словники
Словник української мови.Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЧОЛОПО́К, пка, чол., діал. Вершина, верх гори. Приклади: Неподалік цукроварні стара вибита шосейка повела їх понад ставом праворуч, і тут за кленами, ген-ген на чолопку горбка, заголубіла тихим дивом фарбована дерев'яна церковця з маківкою дзвіниці... (з наук. літ.) Жадібно роззираючись, клав [автор] у комору пам'яті все, що траплялось, йому на очі: і погрібник із високим чолопком, на якому розсядисто стримів куль соломи... (Є. Гуцало)
Ілюстрації
СиноніміяЧолопо́к1. верх (гори) 2. вершечок 3. маківка (голови) 4. шпиль 5. щолопо́к |
