Човпти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Човпти́, -пу́, -пе́ш, гл. 1) Колотить, бить. Човпуть його, мов дурного. Ном. № 6217. 2) Твердить, повторять одно и то-же. Чоловік одно човпе. Чуб. II. 538. Все човпеш, що ти зав’язав мені світ. Левиц. Пов. 77. 3) Плестись, тащиться. Човпе старий селом. Драг. 179.
