Чарчина

Чарчина, -ни, ж. = Чарка. Я випив ще одну чарчину. Алв. 46. Нашим усе чарчина воро́чається, — т. е. есть постоянные случаи выпить. Грин. І. 238.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЧАРЧИ́НА, и, жін., розм. Те саме, що чарка 2. Ямпольський.. довго не піддавався, пробував протистояти Горбенкові, але нічого з цього не вийшло. В цілому це людина справедлива і чесна, але губить його чарчина (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 22); Всі вони озброєні і вже випили, певне, по добрій чарчині, бо очі в багатьох скаламучені, а обличчя не в міру розчервонілися (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 33); [Дід:] Дай йому, Наталю, хоч чарчину, а то він чисто заду б (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 658).

• Перехиляти (перехилити, перекидати, перекинути, хильнути і т. ін.) чарчину — пити алкогольні напої. Він, видно, встиг уже перехилити чарчину, бо обличчя, йому порожевіло, очі блищали завзяттям, кашкет з'їхав на потилицю (Олександр Копиленко, Сусіди, 1955, 63); [Галушка:] Галю, винось бо щось перекусити — чоловік з дороги дальньої, та й нам не завадить чарчину перекинути (Олександр Корнійчук, I, 1955, 293); — Вип'ю, — кивнув Омелян, бо таки й справді йому скортіло хильнути чарчину (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 567).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Чарчина, -ни, ж. = Чарка. Я випив ще одну чарчину. Алв. 46. Нашим усе чарчина воро́чається, — т. е. есть постоянные случаи выпить. Грин. І. 238.

Ілюстрації