Чадо

Чадо, -да, с. 1) Дитя. 2) Соб. Дѣти. Чуб. II. 42. Ой дай вам, Боже.... пробутки добрі.... із усім домом, із чесним двором, з паньматкою, всев челядкою, із усім чадом. Гол. IV. 554. Ум. Чаденько. Пасло чадейко біле стадейко.... стадейко пасло, шитічко шило. Гол. II. 75.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Джерела та література

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник

ЧА́ДО, а, сер. 1. заст., жарт. Дитина (син або дочка). Та через його потайні радощі трохи не вмерла й сама Настуся, єдине чадо, що народилось у нього (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 452); — Радо б я тобі послугувала, Так у мене не купане чадо (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 107); * Образно. Земля-ненька поспішається показати батькові [сошію] свої чада неоцінні і щогодини, щохвилини виводить напоказ то билинку манісіньку, то чудову квітку (Любов Яновська, I, 1959, 31); * У порівняннях. Після кожної громовиці цар дрібно та часто хрестився, бив поклони, потів од перестраху, бо грому боявся, мов недоросле чадо (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 577); // Той, хто підлягає старшому (цареві, королю і т. ін.); підданий. Ввіходить у путах залізних Іван І ницо навколішки пада: — Ясніший королю, ти батько і пан, А ми твої вірнії чада (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 213). 2. перен., книжн., ірон. Породження чого-небудь (епохи, певного соціального середовища або угруповання, якихось впливів і т. ін.). Зароджується у нас [в Галичині].. і лібералізм, до котрого так голосно признається д. Федір Чорногора в імені цілої «Правди», в імені всіх народовців галицьких. Що ж воно за таке чадо, той лібералізм? (Іван Франко, XVI, 1955, 27).

Словник синонімів

ДИТИ́НА (щодо батьків - син або дочка), ДИТЯ́пестл.,КРОВИ́НКАпестл.,ЧА́ДОуроч., жарт.,ПЛОТЬ І КРОВ[ПЛОТЬ ВІД ПЛО́ТІ] уроч.,ПОРО́ДЖЕННЯ уроч.;ВИ́ШКРЕБОКзневажл. (про останню дитину в сім’ї). - Дитино моя дорога, кровинко моя виплакана (М. Стельмах); У них народилося дитя, гарненька донечка (О. Гончар); І батьки, і їхні чада спокійно відпочивають на дачах (В. Канівець); І вперше він синам сказав: ..Моя і кров і плоть, сподіванка моя! (М. Бажан); - Вставай, породження богині! Ти спиш, але не сплять боги (М. Зеров); - Ти мені в ноги падай за те, що я твого вишкребка весь вік годую (Григорій Тютюнник).