Циркати

Циркати, -каю, -єш, гл. Доя, выжимать струю молока. Харьк.

1. Спльовувати крізь зуби; чвиркати. Фронтовики.. перекидались жартами, підозріло позирали на статечних дядьків, зневажливо — на дівчат і циркали через губу під ноги (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 177).

2. Те саме, що сюрчати 1. Стрибають, циркають і квокчуть між кущами Дрозди (Максим Рильський, Поеми, 1957, 221).

Джерело: Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 217.