Цибульовище

Цибульовище, -ща, с. Грядка, гдѣ росъ лукъ. Фр. (Желех.).

Сучасні словники

Цибулина — як правило, підземний пагін з коротким сплющеним стеблом — денцем, і лусковидними , м'ясистими листками, які запасають воду з розчиненими в ній поживними речовинами, переважно цукрами. Форма цибулин переважно куляста. З верхівкової і пазушних бруньок виростають надземні пагони, а на денці утворюються додаткові корені. Цибулина — типовий орган вегетативного розмноження і відновлення. Всі рослини, у яких утворюються цибулини — однодольні. Цибулини утворюються у рослин з родин Лілійні, Амарилісові, Цибулеві.Цибулина –модіфіковане стебло із якого з’являються коріння

Цибулини можуть бути плівчастими (щільними) та лускатими (нещільними). До перших належить цибулина звичайної цибулі, в якій всі луски — це підземні піхви зелених асимілюючих листків, що потовщуються і щільно охоплюють кільцями одна одну. Лускаті (нещільні, пухкі, черепичасті) цибулини має лілія лісова, у якої запасаючі луски цибулини — це лише зовнішні низові листки, які не мають листкових пластинок. Цибулини можуть бути однорічними, дворічними (цибуля порей) або багаторічними (лілії). Якщо наростання осі в них моноподіальне (тобто поновлення йде з верхівкової бруньки), то суцвіття пазушне (підсніжник звичайний), якщо симподіальне (тобто поновлення відбувається з пазушних бруньок) — суцвіття верхівкове (гіацинт — Hyacinthus orientalis). А число лусок в цибулині коливається від однієї (часник) до кількох сотень (лілія).

Цибулинні рослини поширені переважно в країнах із середземноморським типом клімату — з жарким літом і м'якими іншими сезонами. Тому запасання води з допомогою набухаючих і добре утримуючих її слизових речовин забезпечує виживання рослин в літню посуху.

Луската цибулина лілії Lilium xanthellum (Lilium xanthellum[de]) Найбільшого поширення цибулинні рослини набувають в степах, пустелях, напівпустелях, зустрічаються і в широколистяних лісах. Переважна більшість їх — ефемероїди, тобто рослини з коротким періодом розвитку. На початку літа надземна частина у них відмирає, в ґрунті залишається цибулина, як орган відновлення та розмноження.

У вигляді виводкових бруньок, як відмічено вище, можуть утворюватися надземні цибулини в пазухах листків деяких рослин (лілія цибулинконосна (Lilium bulbiferum[en]), зубниця бульбиста) або в суцвіттях (часник).

Лук (лат. Allium, «чеснок») — род двулетних и многолетних травянистых растений, относимых к подсемейству луковые (Alliaceae) семейства амариллисовые (Amaryllidaceae) порядка спаржецветные (Asparagales) (ранее относили к лилейным).

В роду, по данным сайта The Plant List, более 900 видов, которые естественно произрастают в северном полушарии. Представители рода растут на лугах, в степи, лесах.

Большой вклад в систематику растений рода внес Эдуард Регель, который опубликовал две монографии (1875, 1887), где упоминалось более 250 видов, до этого ранее не описанных.

Научное латинское название, данное Карлом Линнеем, — лат. allium — происходит от латинского названия чеснока, которое, в свою очередь, вероятно, связано с кельтским словом all — жгучий; другая версия — происходит от лат. halare — пахнуть.

Русское слово «лук» — из праславянского, где представляет собой заимствование из какого-то германского языка, от *lauka- — «лук» или «чеснок» или из тюркского суффикса обладания -лу.

Грядка огородная — узкая полоса разрыхлённой или обработанной другим образом земли в огороде или саду, отделяемая от соседних бороздами или дорожками, предназначенная для выращивания на ней овощных или фруктовых растений. Участок земли, используемый для выращивания сельскохозяйственной продукции, разбивают на слегка возвышенные грядки для обеспечения растениям более глубокого, хорошо разрыхленного и прогреваемого слоя почвы, в также для удобства обслуживания. Огородные грядки в зависимости от почвы, рельефа местности и выращиваемой культуры рекомендуется делать шириной 70-100 см, высотой 10-25 см и с расстоянием между грядками 30-40 см. Для теплолюбивых растений грядки делают выше, чем для холодностойких. Уход за грядками заключается в поливке, прополке сорняков, рыхлении почвы и внесении удобрений. В южных районах, где много солнца и почва хорошо прогревается, устраивать гряды и гребни нецелесообразно.

Ілюстрації

Джерела та література

wiki