Цвічений
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Цвічений, -а, -е. 1) Расцвѣтшій. Ой у лузі калинонька не цвіченая. Мил. Св. 7. Дала мені вона цвіченої рожі, а барвінок не цвічений. Канев. у. 2) Обученный, вышколенный.
1. Літературне або застаріле: «цвічений» = освічений, культурний.
2. Морфологічне: явний прикметник без зазначеного в словнику значення (або значення не вказано в тому джерелі) — можливо, просто стан чи властивість бути «цвіченим».
