Царинник

Цари́нник, -ка, м. Сторожъ «царини». Лохв. у. Він був у нас царинником, доглядав царини, щоб ніхто не шкодив. Новомоск. у.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЦАРИ́ННИК, а, чол., розм. Сторож, охоронник на царині (у 1—2 знач.). — Паничу, загубили гарбуза! — крикнув непоміркований царинник і побіг ловити гарбуза, щоб догодити своєму паничеві (Нечуй-Левицький, III, 1956, 28); Він був у нас царинником, доглядав царини, — щоб ніхто не шкодив (Словник Грінченка). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 182.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ЦАРИ́ННИК, а, ч., розм. Сторож, охоронник на царині (у 1-2 знач.). — Паничу, загубили гарбуза! — крикнув непоміркований царинник і побіг ловити гарбуза, щоб догодити своєму паничеві (Н.-Лев., III, 1956, 28); Він був у нас царинником, доглядав царини,— щоб ніхто не шкодив (Сл. Гр.). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 182.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

царинник -а, ч., розм. Сторож, охоронник на царині (у 1-2 знач.).

Ілюстрації