Хухнути
Хухнути, -ну, -неш, гл. Дунуть (ртомъ). ЕЗ. V. 180. Після треба хухнуть на жовнаки. Чуб. І. 139. Хухнула му в рот, і ожив. Драг. 359. ХУКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Дихати на кого-, що-небудь з метою зігріти, охолодити, притишити біль і т. ін. То вона пригортала до серця обшпарену руку, то тріпала нею, то приводила до рота, хукала - болість не німіла (Мирний, III, 1954, 76); Тупцюють дроворуби, хукають у руки, а носи сині, на бородах сніг (Тесл., З книги життя, 1949, 29); Майже через кожні п'ять хвилин шофер спиняв нашого «воза» і довгенько шкрябав цизориком (ножиком ) досить грубий шар криги на склі. Хукав на нього, витирав хустинкою (Мас., Під небом.., 1961, 161); Блідий і наляканий, він стояв у кутку під іконою і, хукаючи, студив гарячий качан молодої кукурудзи (Юхвід, Оля, 1959, 54); - Пиши розписку та хукай на печатку!.. (Стельмах, Правда.., 1961, 21); - Чого ти причепився до мене? Тобі не болить моя вавка і не хукай на неї! (Кучер, Прощай.., 1957, 169).
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%85%D1%83%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8
- Помилка створення мініатюри: Помилковий параметр мініатюри
Опис1
- Помилка створення мініатюри: Помилковий параметр мініатюри
Опис2
