Хрестити

Хрестити, -щу, -стиш, гл. 1) Крестить (новорожденнаго), совершать крещеніе. Хрестять люде, хоч ся ще не уродило. Ном. 2) Крестить, осѣнять крестомъ. Пестить Горпина свою первістку.... аби прокинулось, аби поворухнулось уже вона й коло колиски, і хрестить, і цілує. МВ. І. 97.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ХРЕСТИТИ, хрещу, хрестиш. 1. недок. і док., перех. і без додатка. Здійснювати над ким-небудь обряд хрещення. Спасибі запорожцям, і церков [церква] своя. Не треба вже до чужого попа йти ні дитини хрестити, ні шлюб брати (Панас Мирний, I, 1949, 184); Він хрестив, ховав, вінчав, а люди або не платили йому нічого, або платили мало (Нечуй-Левицький, III, 1956, 63); Аркадій добре знав, що не побожність змусила Петра хрестити дитину, а формальна необхідність (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 35); // Навертати іновірців у християнство через обряд хрещення. — Знаю, що іде Христос по Русі, пригріває багатого, убогого і мене, княгиню. Але повергнути кумири й хрестити всіх людей моїх не можу (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 57).

Хрестити ім'ям яким, заст. — давати ім'я при хрещенні, називати когось.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ХРЕСТИ́ТИ, хрещу́, хре́стиш. 1. недок. і док., перех. і без додатка. Здійснювати над ким-небудь обряд Хрещення. Спасибі запорожцям, і церков [церква] своя. Не треба вже до чужого попа йти ні дитини хрестити, ні шлюб брати (Мирний, І, 1949, 184); Він хрестив, ховав, вінчав, а люди або не платили йому нічого, або платили мало (Н.-Лев., III, 1956, 63); Аркадій добре знав, що не побожність змусила Петра хрестити дитину, а формальна необхідність (Вільде, Сестри.., 1958, 35); // Навертати іновірців у християнство через обряд хрещення. — Знаю, що іде Христос по Русі, призріває багатого, убогого і мене, княгиню. Але повергнути кумири й хрестити всіх людей моїх не можу (Скл., Святослав, 1959, 57). Хрести́ти ім’я́м яким, заст.— давати ім’я при хрещенні, називати когось. 2. недок., перех. і без додатка. Бути хрещеним батьком або хрещеною матір’ю в кого-небудь під час обряду хрещення. Вона в нього аж трьох діточок хрестила (Кв.-Осн., II, 1956, 82); Надвечір прийшов Грицько коваль, кум її,— він хрестив Івася (Мирний, І, 1954, 302); [Жінка:] Та ти ж ходив когось хрестить,— Невже ж для кума дорогого І з’їсти не знайшлось нічого?! (Олесь, Вибр., 1958, 447).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

• хрестити 1) рел. ( здійснювати обряд хрещення) to baptize, to christen 2) ( бути хрещеним батьком або хрещеною матір'ю) to be godfather or godmother 3) ( зображувати знак хреста) to make a sign of the cross ( over), to cross Українсько-англійський словник > хрестити • хрестити рел. крести́ть

Ілюстрації