Хмель
Хмель, -лю, м. = Хміль.
Пошук в означеннях
Тлумачення, значення слова «хміль»: ХМІЛЬ, хмелю, чол. 1. Однорічна або багаторічна витка рослина родини шовковицевих, деякі види якої використовують у пивоварінні. Сам [Зінько] посадив хміль біля піддашшя, що над дверима: розрісся хміль так буйно, що й піддашок укрив, і на хату поп'явся... (Борис Грінченко, II, 1963, 372); Хоч навколо, за тином, ліс жовтів і мінився осінніми фарбами, але хміль іще буйно зеленів (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 212); З дубів та чагарників звисали грона дикого хмелю (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 554); * Образно. Чи не хиблю я, що заплітаю хміль Юнацьких спогадів у твій вінок багряний? (Максим Рильський, II, 1946, 166); * У порівняннях. А козаки, як хміль отой, В'ються круг Ганнусі (Тарас Шевченко, I, 1963, 159); Русяві кучері хмелем в'ються на голові (Нечуй-Левицький, III, 1956, 310); // збірн. Суцвіття цієї рослини у вигляді шишок. Це вже були добре знайомі Данькові місця, в дитинстві він не раз сягав сюди на лісові свої промисли по хміль та по кислиці (Олесь Гончар, II, 1959, 137). 2. Який-небудь п'янкий напій. Хміль не вода — чоловіку біда! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 208); На другий день усі бачили Остапа з червоними очима і синім носом; від його несло хмелем (Панас Мирний, IV, 1955, 30); За святковим столом сиділо чимало уже розігрітих хмелем гостей (Михайло Стельмах, I, 1962, 329); * У порівняннях. Могутня картина весняного кригоходу, як хмелем, впоїла Яреська (Олесь Гончар, II, 1959, 203). 3. Стан сп'яніння від дії п'янких напоїв. На розпрощання поставили могоричу; той злотий, той два — і зашуміло в голові. Почувши хміль, хлопці роз'ятрились — тільки б гуляти! та де в біса грошей взяти? (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 129); Іде Чіпка додому... У голові хміль; на серці зло... (Панас Мирний, I, 1949, 264); Морозне повітря трохи розвіяло його хміль (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 221); Тарас озирнувся. Просто до нього крізь натовп пробивався Андрій. Хміль з нього наче рукою зняло (Яків Баш, На землі.., 1957, 15); Хміль накочувався на нього хвилями (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 5); * У порівняннях. Ще незнана радість прийшла і хмелем розлилася по всьому тілі (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 144).
♦ Виходить (вийшов, вискочив, вивітрився, вилетів і т. ін.) хміль з голови в кого, чиєї, рідко кому — хто-небудь швидко, раптово стає тверезим. — Он як! — хміль одразу почав виходити з голови управителя (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 308); — Це він! це сатана! як бухнув мене в спину, то в мене з очей так і посипались іскри.. Ох! Тікаймо швидше. Це місце нечисте, — говорив голова, в котрого разом з іскрами вискочив і хміль з голови (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 358); Петру був настільки обурений невдячністю дочки, що навіть хміль вивітрився з його голови (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 12); Варто її один раз струснути, як увесь хміль миттю вилетить їй з голови (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 79); Хміль б'є (ударив) у голову кому; Хміль розбирає (розбирав, розібрав) кого — хтось починає п'яніти. Випили по чарці, по другій, по третій. Хміль ударив у голову (Панас Мирний, IV, 1955, 144); Левицький витягнув ще одну пляшку міцної наливки-тернівки і налив усім по повній склянці. Хміль мяко вдарив їм у голову, і вони знов заспівали (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 48); Він дивився та сміявся, як хміль розбирав її (Панас Мирний, III, 1954, 279); Хміль бродить (бродив) у кому (у голові, у крові чиїй) — хто-небудь п'яний, сп'янів. З аркадянами веселився [Евандр], Над варенухою трудився, І хміль в їх головах бродив (Іван Котляревський, I, 1952, 201); Брати ..немов сп'яніли від розмови, може, в них бродив ще хміль (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 27); Цієї весни молодий солдатський хміль бродив у Маковейовій крові бурхливіше, ніж будь-коли (Олесь Гончар, III, 1959, 299); Хміль не бере кого — хтось не стає п'яним, не п'яніє. Князь Святослав із синами своїми сидить за столом, чує ці крики, але хміль щось не бере його (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 459).
4. чого, перен. Стан піднесення, збудження, самозабуття, викликаний чим-небудь. Не можна воїнові зупинятися. Він у строю. І хай бурунить у ньому і клекоче поезії хміль, хай проситься в пісню, червоноармієць повинен іти, затиснувши суворо уста (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 209). 5. Різновид узору для розпису або вишивки, який має вигляд цієї рослини. «Ой боже мій милий! Вишиваю я рушники хмелем та зірками, а мені все здається, що я йду до своєї долі зеленими лугами, та свіжими берегами, та пахучими садами».. — думала бідна дівчина, вишиваючи квітки (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 365); — Ну, як мені, мамо? — гойднула [дівчина] так дзвоном спідниці, що забілів подолок полотняної сорочки, а на ньому загойдався вишитий хміль (Михайло Стельмах, I, 1962, 157).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980.
