Форботи

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Форботи, -бо́т, ж. мн. Кружева. Робит форботи. Гол. ІІІ. 498.

Сучасні словники

Форботи

  • форботи – мережива

Форбот кружево мережево, плетево, (зап.) коронки (-нок), (стар.) форботи (-бот), (узкое) форбо[і ]тки (-ток). [Тонке, як павутина, мережево (Васильч.). Блакитний шовк неба покрився мережевом чорних гилячок (Коцюб.). На голові чепець з форбот венецьких (Ор. Лев.)].

Історія

[1] [Батьківщиною мережива називають Бельгію. Найгарніші мережива робили в старовинному місті Брюгге, розташованому на заході країни. Справжнє мереживо ручного плетіння завжди було модним, а виготовляли його, звісна річ, бідняки. У цей важкий для країни час убогості й поневірянь єпископ Брюгге Van Susteran вирішив, що мереживоплетіння може приносити якийсь дохід бідним сім'ям. Місію навчання бідняків цьому тонкому мистецтву поклали на Зібрання Апостольських Сестер. Безробіття й убогість примушували жінок і дітей займатися дуже складним, кропітким і трудомістким ремеслом, а продавали мереживо за копійки. Проте з часом, коли було налагоджено машинне виробництво, стало легше – машина плете мереживо в тисячу разів швидше за навіть наймайстернішу і наймоторнішу мереживницю.].

Неможливо визначити точну дату народження цього дива. У біблійній книзі "Вихід" згадується "завіса з блакитної, пурпурової і червленої шерсті і крученого віссону візерунчастої роботи", а ще "одяг Аарона із золотої, блакитної, пурпурової і червленої шерсті і крученого віссону".

Італійські художники XVI століття створили близько 22 книг з візерунками для мереживних виробів.

Ілюстрації

6 49.jpg 127-98fbf9512ac26b475a58bf209223c0e9.jpg 3232f241744ee8413bd2c1968c19520c.jpg 79959048 30.jpg

Див. також

  • [2], До речі, назва "дюшес” для мережева звучала тільки серед освічених панянок. Так би мовити, використовували "модне слівце”. Бо ж українська мова так і не прийняла це слово. У народі плетиво з ниток називалося: мережево, плетево; на заході України казали на це в'язання — коронки; міські модниці ще вживали старинне слово форботи, а до вузького — форбо(і)тки.
  • [3], Чи єсть в Луцьку білоглова, Як та пані ключникова? Хоча й вік подойшлий має, А розпусти не встидає; Убирається в форботи (укр. мережива)