Уректи

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Уректи, -ся. См. Урікати, -ся.

Сучасні словники

  • УРЕКТИ 1 (ВРЕКТИ), уречу, уречеш; мин. ч. урік, урекла, ло; док., перех., заст. За марновірними уявленнями, особливим магічним поглядом накликати нещастя, хворобу на когось, завдати шкоди кому-, чому-небудь; зурочити. Казали, що дитина їсть багато, аж бач і врекли: воно й їсти перестало; Він [Іван] сам дивувався тій зміні. Що сталося з ним? ..Чи йому пороблено що, чи хто урік? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 342).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 475.

  • Уректи́-за народними уявленнями, заподіяти кому-небудь нещастя, викликати в когось хворобу і т. ін. магічним поглядом, словами або діями

Ілюстрації

x300x

Джерела та література