Умняти

Умняти, умну, -неш, гл. = Ум’яти. Подала курку, вони її умняли. Мнж. 92.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках УМИНАТИ1 (ВМИНАТИ), аю, аєш, недок., УМ'ЯТИ (ВМ'ЯТИ) і діал. УМНЯТИ, умну, умнеш, док., перех . 1. Мнучи, робити м'яким. Ум'яти жменю прядива. 2. розм. Їсти швидко, із смаком, жадібно, багато. Скоро їжа була готова, і зголоднілий козак почав вечеряти, уминаючи все, що ставили на стіл (Добр., Очак. розмир, 1965, 186); Лисиця десь м'ясця дістала. Тихесенько прибігла під стіжок - Ум'яла більшенький шматок, А менший у сінце сховала... (Гл., Вибр., 1951, 11); Він видудлив молоко, умняв булочку (Ю. Янов., ІІ, 1954, 113). @ За обидві щоки уминати див. щока; Уминає (уминав, уминають, уминали і т. ін. ), аж за вухами лящить (лящало) - їсть (їв, їдять, їли і т. ін.) з великим апетитом, жадібно. Він.. уминав яєшню, аж за вухами лящало (Мирний, І, 1954, 297); Діти так уминали пісну страву, що аж за вухами лящало (Стельмах, І, 1962, 207); Уминати на всі заставки - їсти з великим апетитом, жадібно. Мале дівча, повертаючись, навіть усміхнулось, зиркнувши на його і побачивши, що він на всі заставки уминав принесену їжу (Досв., Гюлле, 1961, 26).