Указувати

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

УКАЗУВАТИ (ВКАЗУВАТИ), ую, уєш, недок., УКАЗАТИ (ВКАЗАТИ), укажу, укажеш, док. 1. перех. і неперех. Жестом, рухом, спрямованим кудись, на когось, щось, привертати до кого-, чого-небудь увагу; показувати. — За кумом нічого бігати, коли кум у хаті, — жартівливо промовила Пистина Іванівна, указуючи на Григорія Петровича (Панас Мирний, III, 1954, 191); Челядники.. указували кожному гостеві місце за станом і за багатством його (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 95); Усі глянули туди, куди вказував Меджінов (Олесь Донченко, I, 1956, 134); Мовчки подала [Любов Прохорівна]газету, вказуючи пальцем на замітку (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 320); Подала [дівчина]води напиться, указала шлях на брід, знову рушили машини (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 115). ♦ Указувати дорогу (шлях, шляхи) — бути зразком для здійснення чого-небудь. Російська революція вказала всьому світові шляхи до соціалізму.. (Ленін, 37, 1973, 28). 2. неперех., на що. Відзначати, виділяти, називати що-небудь, роблячи відомим, помітним. — Нам доводиться не раз бачити вас у земськім собранії [зібранні] як гласного, як члена земства, котрий перший указував то на наші помилки, то на наші ще нові нужди (Панас Мирний, III, 1954, 284); — Чи не можна було б сказати про все це тихо, без свідків, указати просто по-дружньому на помилки? (Олесь Донченко, V, 1957, 496). 3. неперех. у на що і з спол. що. Звертаючи увагу на що-небудь, пояснювати, розкривати його сутність. Всі визначні твори.. виросли й ростуть із народного ґрунту. На це не раз указував Горький (Максим Рильський, IX, 1962, 193); К. Маркс указував на винятково важливе значення козацтва в історії України (Народна творчість та етнографія, 3, 1968, 5). 4. неперех., кому, розм. Наказувати кому-небудь, робити зауваження, давати розпорядження, повчати. — Ти мені не вказуй! — закричав Гнат і стукнув здоровою рукою по столу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 189); — І чого це Мстислав буде нам указувати? Самі знаємо, що робити, — галасували гості (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 374); — Відомий вчений природи Іван Володимирович Мічурін правильно вказує, що живитися треба досягненнями нового життя! (Олександр Довженко, I, 1958, 458). 5. неперех., на що. Свідчити про що-небудь. Ніщо не вказувало на присутність людського житла на цих суворих самітних берегах (Олесь Донченко, III, 1956, 342). Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 414.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Указувати, -зую, -єш, сов. в. указати, -жу, -жеш, гл. Указывать, указать, показать. Укажи палець, а він руку просить. Ном. № 4858. Бодай же ти, дівчинонько, щастя-долю мала, що ти мені молодому дорогу вказала. Мет. 452.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

УКА́ЗУВАТИ (ВКА́ЗУВАТИ), ую, уєш, недок., УКАЗА́ТИ (ВКАЗА́ТИ), укажу́, ука́жеш, док. 1. перех. і неперех. Жестом, рухом, спрямованим кудись, на когось, щось, привертати до кого-, чого-небудь увагу; показувати. — За кумом нічого бігати, коли кум у хаті, — жартівливо промовила Пистина Іванівна, указуючи на Григорія Петровича (Мирний, III, 1954, 191); Челядники.. указували кожному гостеві місце за станом і за багатством його (Тулуб, Людолови, І, 1957, 95); Усі глянули туди, куди вказував Меджінов (Донч., І, 1956, 134); Мовчки подала [Любов Прохорівна] газету, вказуючи пальцем на замітку (Ле, Міжгір’я, 1953, 320); Подала [дівчина] води напиться, указала шлях на брід, знову рушили машини (Гонч., Вибр., 1959, 115). ◊ Ука́зувати доро́гу (шлях, шляхи́) — бути зразком для здійснення чого-небудь. Російська революція вказала всьому світові шляхи до соціалізму.. (Ленін, 37, 1973, 28). 2. неперех., на що. Відзначати, виділяти, називати що-небудь, роблячи відомим, помітним. — Нам доводиться не раз бачити вас у земськім собранії [зібранні] як гласного, як члена земства, котрий перший указував то на наші помилки, то на наші ще нові нужди (Мирний, III, 1954, 284); — Чи не можна було б сказати про все це тихо, без свідків, указати просто по-дружньому на помилки?(Донч., V, 1957, 496). 3. неперех., на що і з спол. щ о. Звертаючи увагу на що-небудь, пояснювати, розкривати його сутність. Всі визначні твори.. виросли й ростуть із народного грунту. На це не раз указував Горький(Рильський, IX, 1962, 193); К. Маркс указував на винятково важливе значення козацтва в історії України (Нар. тв. та етн., 3, 1968, 5). 4. неперех., кому, розм. Наказувати кому-небудь, робити зауваження, давати розпорядження, повчати. — Ти мені не вказуй! — закричав Гнат і стукнув здоровою рукою по столу (Тют., Вир, 1964, 189); — І чого це Мстислав буде нам указувати? Самі знаємо, що робити, — галасували гості(Хижняк, Д. Галицький, 1958, 374); — Відомий вчений природи Іван Володимирович Мічурін правильно вказує, що живитися треба досягненнями нового життя! (Довж., І, 1958, 458). 5. неперех., на що. Свідчити про що-небудь. Ніщо не вказувало на присутність людського житла на цих суворих самітних берегах (Донч., III, 1956, 342). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 414. Указувати, зую, єш, сов. в. указати, жу, жеш, гл. Указывать, указать, показать. Укажи палець, а він руку просить. Ном. № 4858. Бодай же ти, дівчинонько, щастя-долю мала, що ти мені молодому дорогу вказала. Мет. 452. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 326.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

• 1указувати — (вка/зувати), ую, уєш, недок., указа/ти (вказа/ти), укажу/, ука/жеш, док. 1) перех. і неперех. Жестом, рухом, спрямованим кудись, на когось, щось, привертати до кого , чого небудь увагу; показувати. Указувати дорогу. 2) неперех., на що.… … Український тлумачний словник • 2указувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови • 3відзначати — а/ю, а/єш, рідко відзна/чувати, ую, уєш, недок., відзна/чити, а/чу, а/чиш, док., перех. 1) Виділяти що небудь якоюсь позначкою; відмічати. || Указувати собою на що небудь. 2) перен. Помічати що небудь унаслідок уважного спостереження; звертати… … Український тлумачний словник • 4віщувати — у/ю, у/єш, недок., перех. 1) Наперед визначати те, що буде, що станеться; пророкувати. || Своєю поведінкою, голосом указувати на те, що буде (про птахів). || Інтуїтивно щось відчувати. 2) Бути ознакою, прикметою того, що буде, що наступить. ||… … Український тлумачний словник • 5визначати — а/ю, а/єш і рідко визна/чувати, ую, уєш, недок., ви/значити, чу, чиш, док., перех. 1) Встановлювати, розпізнавати що небудь за певними ознаками. || Обчислюючи, вимірюючи і т. ін., знаходити певну величину, місце і т. ін. 2) Розкривати сутність… … Український тлумачний словник • 6вказник — вка/зувати, вка/зуватися див. указник, указувати і т. д … Український тлумачний словник • 7вказувати — див. указувати … Український тлумачний словник

Ілюстрації

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

указуваті Дієслово, недосконалий вид. Корінь: -.