Убиватися

Убива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. убитися, -б’ю́ся, -єшся, гл. 1) Убиваться, убиться. Чи мені втопитись, чи з гори убитись. Нп. Чи ти, милий, впився, чи з коника вбився. Мет. 103. 2) Вбиваться, вбиться, вколачиваться, вколотиться, втыкаться, воткнуться, погружаться, погрузиться, войти. Як ударив, так ніж у груди і вбився по колодочку. Над ним коник зажурився, по коліна в землю вбився. АД. І. 270. Як обірвався, то на три сажні у землю вбився. Мнж. 124. 3) — у що. Пріобрѣсти что. Хоч на гроші не розжився, так ув одежу вбився. Мнж. 164. Їм добре каятись, у гроші вбившись. К. Бай. 40. Ніяк Горбоносиха не спромоглася знов убитись у свині. Г. Барв. 417. У колодочки, у пір’я вбитися. Пріобрѣсти опереніе, опериться. Переносно о людяхъ: вырости. Не вспів ще в колодочки вбиться, а, бач, яке затинає! Він убився в крильця. У него выросли крылья. Погодуй нас хоч трошечки, ой поки ми в крильця вб’ємося та в силочку вберемося. Нп. — в силу, в потугу. Пріобрѣсти силу, сдѣлаться сильнымъ. Я корюся, поки у силу та в потугу вб’юся. К. Бай. 58. — у славу. Пріобрѣсти славу, прославиться. Він у славу вбився. К. Досв. 164. 4) Только несоверш. в. Сильно горевать, тосковать, кручиниться, убиваться. Рудч. Ск. II. 115. Десь моя ненька, десь моя старенька за мною вбивається. Нп. Чорнявая коханая по милому вбивається. Хата. 7.