Тьма

Тьма, тьми, ж. 1) Тьма, мракъ. Одсунув віконце у тьмі щось мріло. МВ. (6. 1862. І. 85). 2) Невѣжество. Чужі народи в тьмі зістались, не просвітив їх, не прославив. К. Псал. 326. 3) Множество. Колесниця божа дивна тьмами воїнства гобзує. К. Псал. Тьма-тьмуща, тьма-темрява. Несмѣтное количество. Ном. № 7688. Та тамечки тьматемрява усякої птиці; тьматемрява черви кишить. А людулюду тьма темрява. Харьк. 4) Насѣк. Pyralis. Вх. Пч. І. 7.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ТЬМА 1, и, жін. 1. Глибока, суцільна темрява. Ніч чорна, мов туча, висить наді мною, Лякаючи тьмою своєю страшною (Павло Грабовський, I, 1959, 195); Небо непомітно темніло разом із дощем, поки сірість не перейшла в тьму (Гнат Хоткевич, II, 1966, 273); Тишина кругом безкрая. Ми йдемо у тьмі алей. І закохано співає щось троянді соловей (Володимир Сосюра, II, 1958, 52); Все було окутане чорною, непроглядною тьмою (Олесь Гончар, III, 1959, 191); * Образно. — Хоч зникла тьма з очей моїх, зате лягла на душу. Ти чорний камінь там поклав, — повік його не зрушу (Леся Українка, I, 1951, 413); // Про темне, неосвітлене місце. Під скелею в тьмі, у печалі задумана квітка зросла (Володимир Сосюра, II, 1958, 53); // перен. Невідомість, незнання. Чужа душа, давно сказали, повита тьмою для усіх (Володимир Сосюра, II, 1958, 135). ♦ Єгипетська тьма див. єгипетський; Із тьми віків — з глибокої давнини; Покриє вічна тьма; Покритися тьмою вічної ночі — про небуття, що настане (настало) після смерті. Як зникну і мене покриє вічна тьма, Заплач (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 387); Рум'яні щоки поблідніли [поблідли], І білий цвіт в лиці пожовк; Закрилися і ясні очі, Покрились тьмою вічной ночі, Навіки милий глас умовк (Іван Котляревський, I, 1952, 229); У тьмі віків — у глибокій давнині. Це питання [виникнення мови] стосується віддаленого від нас часу, у тьмі віків захованих відносин мов і племен (Питання походження української мови, 1956, 6). 2. перен. Неосвіченість, відсталість у культурному відношенні. Я думав про тьму, що в тих селах царить, Про бідність, про голод, про муку (Іван Франко, XIII, 1954, 174); Вгору наш прапор — прапор червоний! Хай ще ворожа сила буяє, Хай проти нас ще тьма й забобони.. Гей, бо то прапор людськості всеї, То святе гасло, пісня повстання, То тріумф праці, святої ідеї, То поранкова зоря братання! (Микола Вороний, Вибр., 1959, 203). 3. перен. Про лихі, ворожі сили, що поневолюють, пригнічують кого-небудь, душать щось. Жизнь [життя] — живому; смерть — могилі; Вгору водам не текти... Так не тьмі, не хижій силі Спільний труд перемогти! (Павло Грабовський, I, 1959, 309); Б'ються вдень і вночі непоборні сини України з морем тьми [з фашистами] (Володимир Сосюра, II, 1958, 217); І ми йдемо, прорвавши коло тьми, Ходою вільною, шляхом просторим Назустріч далям дивним, неозорим, В одній сім'ї, як сестри і брати, До нашої прекрасної мети (Максим Рильський, I, 1956, 214); // чого. Про що-небудь важке, гнітюче. Вперто я з старої голови старався тьму розпуки розігнати (Іван Франко, XIII, 1954, 56); Немає між людьми тепла-привіту, Де визиску загусла чорна тьма (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 7).

Ілюстрації