Турбувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Турбува́ти, -бу́ю, -єш, гл. 1) Безпокоить, утруждать. Не турбуй бо мене своїм проханням. 2) Безпокоиться, утруждаться. Нехай батько не турбує, мені вінця не купує. Нп. 3) Волновать, возмущать. Бога прохали, щоб він моря не турбував.
