Тропак
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Тропак, -ка, м. Трепакъ, названіе танца. Єще вдару тропака, бо в мене натура така. Стор. М. Пр. 52.
Академічний тлумачний словник української мови
ТРОПА́К, а, чол. Український народний танець, за характером виконання близький до гопака. — Постав мені закаблучки з високого лубка, Щоб я браво танцювала тропака (Павло Чубинський, V, 1874, 105); Одяглась [Орися], як на свято, і почала танцювати перед своїм чоловіком. Він так втішився, так звеселів, що зразу скочив з печі і, здоровий, пішов тропака посеред хати (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 121); // Музика до цього танцю. Настя сіла за фортепян і, поглядаючи на убрання, переграла .. чотири польки та.. тропака (Нечуй-Левицький, III, 1956, 244).
Вибивати (бити, садити, утинати і т. ін.) тропака — танцювати тропака завзято, з запалом. Козацтво, ударивши лихом об землю, садило гайдука і вибивало тропака (Олекса Стороженко, I, 1957, 398); Ударити (утнути і т. ін.) тропака — почати танцювати тропака завзято, з запалом. Іде [Матвій] й співає, а де калюжа, тут і вдарить тропака (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 14).
