Тишко
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
ТИШКО́ а́, ч., розм. Тиха, сумирна людина. Та й Заброда добрий тишко. Скільки разів приходив до них у госпіталь, а й натяку не подав про свою Оксану (Кучер, Голод, 1961, 35); У казармі обурювались: — От тобі й тишко, от тобі й базікало… Чкурнув з-під носа, тільки його й бачили (Збан., Сеспель, 1961, 227).
Сучасні словники
«ВЕЛИКИЙ ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ». — "Перун", 2005
Тишко -а́, ч., розм. Тиха, сумирна людина.
Ілюстрації
|
|
|
