Ступінь

Ступінь, -пня, м. Шагъ. Де ступнем ступаю, тернина коле. Рудан. І. 21. Тоді чорт тяг жлукто ступнів десять. Рудч. Ск. І. 56. Пійди туди, та одлічи три ступні, і викопаєш гроші. ЗОЮР. І. 134. Ступінь у ступінь. Въ ногу. Він так ступінь у ступінь ступав, наче міря, як тра ступати. Канев. у.

1. Рух ногою вперед, убік або назад. Не встиг [парубок] ступить десяти ступнів, як пісня стихла (Панас Мирний, I, 1949, 127); Гризельда попростувала до палацу. Але не встигла вона ступити кільки [кілька] ступенів, в садку на стежці несподівано з'явився князь Єремія (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 189); // Звуки від такого руху. Його рипучі ступні чулися ще у сінях (Панас Мирний, III, 1954, 230); Блимає каганець на столі, а я сам ходжу-нуджу з кутка в куток, тільки луна стогне від моїх ступенів по хаті (Степан Васильченко, I, 1959, 85).