Старовинний

Старовинний, -а, -е. Старинный. Старовинної пісні заспіваю. Борз. у.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СТАРОВИ́ННИЙ, а, е. 1. Який виник, який створили у старовину, у давні часи або який зберігся, залишився від колишніх, давніх часів. Там за брамою ховаються під тополями старовинні князівські будинки... (Степан Васильченко, II, 1959, 54); У гурті молодиць та дівчат у квітчастій старовинній хустці сидить смаглява, мов циганка, Марія (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 208); Весільний похід рушив додому. Чемні дівчатка почали співати старовинних весільних пісень (Олександр Довженко, I, 1958, 336); Тут [у бібліотеці]було багато старовинних книг, у тому числі рукописних (Олесь Донченко, III, 1956, 46); Старовинний герб Харкова красномовно говорить про багатство і родючість краю (Наука і життя, 10, 1965, 39). 2. Який існує довгий час, давно; який з'явився не тепер; давній. Були там чотири гіллястих верби І дуб старовинний стояв (Павло Усенко, Вибр., 1948, 220); Прийшла година довгождана, одкрились старовинні рани, і нам шагатись треба йти, за що змагалися діди (Володимир Сосюра, I, 1957, 437); Навколо цих джерел по обидва боки яру і прилеглих балках розташувалася старовинна слобода Яремин Кут (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 11). 3. Який давно минув, пройшов (про час). Як вершник у казці про дні старовинні, Будьонний з'явивсь на баскому коні (Вітчизна, 1, 1947, 120). 4. Який жив у старі часи або який був у дуже давні часи поширений, прийнятний і т. ін. Часто підкреслювані дослідниками ліричні елементи в думах, які старовинні кобзарі називали «жалощами», справді сильніше виявлені в цих творах, ніж в епосі інших народів (Максим Рильський, IX, 1962, 232); До двох невеликих, з високим, у старовинному дусі, склепінням кімнат натовпилося сила народу (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 285); За старовинними звичаями, до замку в Острог з'їздилися гості з українських, литовських та польських земель (Іван Ле, Наливайко, 1957, 37); Будинок готелю був.. високий і міцної старовинної кладки (Олесь Гончар, III, 1959, 248); В першу секунду Вася навіть не зрозумів, що професор тримає в руках звичайну скрипку старовинної роботи (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 34); // Застарілий, несучасний. Одягнений [делегат] у чорну сибірську чумарку старовинного російського народною крою, а поверх неї — в звичайний прогумований плащ (Іван Ле, В снопі.., 1960, 303); // Який бере свій початок, походження у далекому минулому (про прізвище, рід і т. ін.). — Джеджалик походить від слова шикарний, блискучий. Це старовинне українське прізвище (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 65); В двадцятих роках цей нащадок старовинного українського роду [Петро Ханенко] був отаманом лісів та боліт двох повітів (Михайло Стельмах, II, 1962, 357). Словник

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

старовинний (який існує здавна, поширений, прийнятий у давні часи, сприймається як застарілий), стародавній, прадавній, старосвітський, старожитній, дідівський, прадідівський, прадідний, предківський, допотопний; антикварний (старовинний і цінний); архаїчний — Пор. давній I, 1), застарілий, старомодний 1)

Словник синонімів української мови. 2014

Ілюстрації