Сокирка

Сокирка, -ки, ж. 1) Ум. отъ сокира. 2) мн. Раст. a) Delphinium consolida L. ЗЮЗО. І. 175. б) Vicia sepium L. ЗЮЗО. І. 141. в) Delphinium ajacis L. Мил. 35. ЗЮЗО. І. 121. г) — городні. Matthiola annua. Вх. Пч. І. 11. 3) мн. Родъ узора въ вышивкѣ.

Сучасні словники

Соки́ра, топір, топірець, бартка — знаряддя праці, призначене для рубання і тесання. Використовується також, як холодна зброя. Сокира — клин, виготовлений зазвичай із сталі, з отвором, в який вставляється топорище. Протилежний від клину бік сокири називається обухом. Його можна використовувати, як молоток. Сокира — одне з найдревніших знарядь людини. Її використовували вже десятки тисяч років тому. Найдревніші сокири виготовлялися з каменю і топорища до них прив'язувалися. Мідні, бронзові, залізні й стальні сокири з'являлися відразу ж, як лише розвивалися відповідні технології. Сокира — приклад простого механізму, клину або подвійної похилої площини. Завдяки такій будові зменшується зусилля, яке вимагається від лісоруба або теслі. Крім того, топорище діє, як важіль, що дозволяє збільшити зусилля, яке прикладається до клину. Іноді, при тесанні, використовується не повна довжина топорища. При цьому зменшується ефективність, але збільшується точність.