Снопчик

Сно́пчик, -ка, м. Ум. отъ сніп. - а, ч. зменш. пестл. до сніп (в'язка, пучок, в якому стебла зернових рослин в'язали після жнив, зручні для обмолоту зерна).

Сучасні словники

Зв’язаний оберемок зрізаних стебел (з колосками) хлібних злаків та інших культур.

-Одрадяни трохи не всім селом вийшли в поле: чоловіки та парубки з грабками, а жінки та дівчата снопи в’язати (Мирний, IV, 1955, 248); На доброму житі нажинала [Катерина] півтори копи, наривала по двісті снопів кучерявого гороху (Стельмах, II, 1962, 209); Бовваніли поставлені купками високі снопи кукурудзи (Гончар, III, 1959, 218); * Образно. Бричка рушає, а за нею, голосячи, біжить жінка, і позад неї колихається чорний сніп волосся (Стельмах, II, 1962, 166); *У порівн. На хвилях гойдалися уламки [корабля]. Людей було розкидано по морю, як снопи по ниві (Ю. Янов., II, 1958, 80); — Один раз пройшов [дядько] вагон.., потім ще раз — всюди напаковано людей, як снопів на возі (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 227); // Великий букет квітів; оберемок яких-небудь рослин. На столі палав різнобарвний сніп квітів (Цюпа, Назустріч.., 1958, 374); Тарас Григорович приніс оберемок хмизу, сніп кураю.. Звичними рухами розпалив вогонь (Тулуб, В степу.., 1964, 304).

Ілюстрації