Слівце

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

СЛІВЦЕ́, я́, с. 1. Зменш.-пестл. до сло́во 1. Дідок усе її потішав якимись маленькими, сухенькими слівцями (Хотк., II, 1966, 294); Одно невеличке слівце «Дін» як молотком ударило її в голову (Мирний, І, 1949, 240); // Влучне, дотепне, виразне слово. Особливої жвавості надають розповіді широко представлені в байках Глібова різного роду слова і слівця від окремих часток до цілих висловів, характерних для усного мовлення (Курс іст. укр. літ. мови. І, 1958, 427); Інколи можна зберігати — в перекладах з близької мови — і деякі діалектизми або особливо цікаві слівця (Рильський, IX, 1962, 80)


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

576dc5ef39fba.jpg 576dc5f52ccd0.jpg

Іншими мовами

Словечко(рос.)


Word(англ.)

Див. також

Джерела та література

Публичний електорнний словник української мови

Зовнішні посилання

http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B2%D1%86%D0%B5