Садовити
Садовити, -влю, -виш, гл. Садить, усаживать. Садовив його (синка) собі на шию, бігав з їм по хатах. Левиц. Пов. 148. Садовлять (молоду) на ослін. Ном. № 298.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
САДОВИТИ, довлю, довиш; мн. садовлять; недок., перех.
1. Допомагати кому-небудь або примушувати чи запрошувати когось сісти; саджати. [Панас:] Я не встою на ногах!.. (Заточується. Маруся й Настя підхоплюють його під боки й садовлять) (Нечуй-Левицький, II, 1956, 459); Хазяйка вставала з-за столу, обіймала Устю за стан і садовила рядом з собою (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 251); Капітана садовлять на почесному місці — між Лукією Назарівною і директором школи (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 139);
// Допомагати зайняти місце, влаштуватися десь для поїздки. Я садовлю її в сани, наче пакую дороге скло, кутаю ноги (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 254); Вони садовлять його на сани (Іван Микитенко, II, 1957, 306);
УКРЛІТ.ORG_Cловник
САДОВИТИ
1. ким, за кого, на що, розм. Призначати або обирати кого-небудь на якусь посаду, доручати комусь яку-небудь роботу.
2. Обмежувати чим-небудь у харчуванні.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
САДОВИТИ
1) сажа́ть, сади́ть; (в прош. вр.) са́живать; ( заставлять или помогать усесться) уса́живать
2) ( подвергать заключению) сажа́ть, сади́ть; (в прош. вр.) са́живать
3) ( хлеб в печь) сажа́ть, сади́ть, уса́живать; (в прош. вр.) са́живать
4) ( растения) сажа́ть, сади́ть; (в прош. вр.) са́живать
Ілюстрації
|
|
|
