Рунитися

Руни́тися

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977.

РУНИ́ТИСЯ, иться, недок.
1. Розвиваючись, густо рости, кущитися (про злаки і трави). [Степан:] В полі хлібець людський зеленіє, а на панському почав рунитись (Марко Кропивницький, II, 1958, 44).
2. Буяти добрими сходами, молодою зеленню; зеленіти. З степу все налітали і налітали легкі вітерці, поле рунилося молодою зеленню, і хвилі трав бігли аж за обрій (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 268).

Приклад вживання

1. З степу все налітали і налітали легкі вітерці, поле рунилося молодою зеленню, і хвилі трав бігли аж за обрій (І. Сенченко).
2. Вереснева озима славно руниться (К. Гордієнко).

Ілюстрації

•