Рука
Рука, -ки, мн. ч. руки и руці, ж. Кожна рука до себе горне. Ном. Не в’яжіте Касі руці. Чуб. V. 910. До рук. Въ руки. Забрав нас до рук. Стор. II. 208. Чи ти давав мені його до рук? Левиц. Пов. 59. Руку давати. Подавать руку. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Мет. 67. Руку давати, придавати. Особый обрядъ на свадьбѣ: подаваніе невѣстой жениху черезъ столъ платка въ знакъ согласія на выходъ замужъ. МУЕ. III. 97. Придавали рученьки за столом. МУЕ. III. 97. Руку подати. а) Подать руку. б) Помочь. Взиваєть тебе ціла Україна, діво царице, надеждо єдина, абись подала ей руку в пригоді. Чуб. І. 163. Рука, не рука кому. Удобно, не удобно кому. Коли тобі рука се брати, то й бери, а мені не рука. Полт. Ні, не рука. Рудч. Ск. II. 112. Рука власна, руко́ю власною. Замѣчаніе при подписи: собственноручно. На руку, на руку ковінька. Въ руки, выгодно, удобно. Ном. № 5039. Марусі на руку ковінька. Кв. І. 49. Право́ю руко́ю бути у кого. Быть первымъ помощникомъ въ дѣлахъ, быть правой рукой. Ти у його правая рука. Ном. № 9523. б) Руки зв’язати. Повѣнчаться. Ходімо до церкви зв’яжемо руки. Чуб. V. 77. Руки зложити. Умереть. Ном. № 3594. — перебивати. Разнимать руки, быть свидѣтелемъ при сдѣлкѣ, пари. Ном. № 14062. — поганити. а) Браться за дѣло, не стоющее того; б) браться за дѣло неумѣло. Коли не коваль, то й рук не погань. Ном. № 9574. — погріти чим. Нажиться на чемъ, обобрать кого. Буде чим руки погріти. Ном. № 9351. — прикладати. Усердно работать. Бога взивай, а руки прикладай. Ном. № 65. Ні за віщо рук зачепити. Не надъ чѣмъ работать, хозяйничать; нечего украсть. Ном. № 9870. Піти руко́ю. Повезти, имѣть удачу. Недавно ся оженили, не пішло рукою: пішла жінка за пшоном, а я за мукою. Нп. Ном. № 8855. Піти в руку. Пойти въ прокъ. Як хто продає жалкуючи, не піде куплене в руку. Ном. № 13416. Мати до руки кого́. Имѣть въ вицу? «Батько за тебе дати мене не хоче». Має другого зятя до руки? МВ. II. 114. Руку тягти за ким. Держать чью сторону. Руку потягти за ким. Принять чью сторону. Кв. І. 218. Бути за руками. Быть подъ присмотромъ, быть взаперти. Думала, що корова пропала, а вона була за руками. Злодія піймали, не буде більше красти, бо сидить за руками. З довгою руко́ю під манастирь, під церкву, під цвинтарь. Отказъ попрошайкѣ — отправляйся просить около монастыря, церкви, гдѣ стоитъ нищіе. Ном. № 4733. Довгі руки мати. Брать чужое, воровать. Пійшла я ходити з хати в хату, бо дуже довгі руки мала. Г. Барв. 365. З чиєї руки бути. Съ чьей стороны быть. Свашки з його і її рук співають: його на дворі, а її в хаті. Грин. III. 483. За руки дати. При заключеніи пари отдавать условленный выигрышъ третьему лицу, отъ котораго выигравшій и получаетъ какъ свою собственность обратно, такъ и выигрышъ. Грин. II. 90. Рук доложи́ти до чо́го. Поработать надъ чѣмъ. 2) Власть. Сильного руку Бог один судить. Ном. № 945. 3) Смѣна поля, участокъ, клинъ поля. У трьох руках поле. Харьк. Поля в неї в кожну руку по 15 десятин. Г. Барв. 303. 4) Сторона. Треба повертать у ліву руку. Стор. II. 14. 5) — божа. Раст. Heracleum Sponctium. Шух. І. 21. Ум. ручка, рученька, ручечка. Як же мені, козаченьку, раненько ходити? Як візьмеш ти за рученьку, не мусиш пустити. Мет. 83.
Зміст
Сучасні словники
http://sum.in.ua/ Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Ілюстрації
|
|
|
|
Опис1
- Ruka103.jpg
Опис2
Медіа
http://www.youtube.com/watch?v=S8v4ougyl3Y
Див. також
РУКА, и, жін.
1. Кожна з двох верхніх кінцівок людини від плечового суглоба до кінчиків пальців. Сидить батько кінець стола, На руки схилився (Тарас Шевченко, I, 1963, 25); Входила прачка.. Заголені по лікоть руки, вогкі й червоні, звисали по обох боках (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 251); Пам'ятаю — його я маленьким брав на руки, співав про село (Володимир Сосюра, II, 1958, 446); * Образно. Що скажуть, коли довідаються, що він, найлояльніший з лояльних, найпокірніший з покірних, вирвав її з рук справедливості? (Іван Франко, VI, 1951, 159); // Частина цієї кінцівки від зап'ястка до кінчиків пальців; кисть. — На, — сказала вона Чіпці, подаючи гроші правою рукою, а лівою зачиняючи скриню (Панас Мирний, I, 1949, 242); — Стій, Тимофію! — чорна рука Варчука лягла на білу кроківку. — Маю говорити з тобою (Михайло Стельмах, II, 1962, 132); // Кожна з двох передніх кінцівок мавпи; // Складова частина якого-небудь предмета, що зовнішнім виглядом або функцією подібна до верхньої кінцівки людини. Механічна рука опустила в атомний реактор ампулу з тонкою сталевою трубкою (Знання та праця, 9, 1970, 21). ♦ Бити (вдаряти, вдарити) по руках — рукостисканням виражати згоду в чому-небудь, домовленість про щось. Вони [купці] по-приятельському віталися із знайомими персами та бухарцями, тисли їм руки і відразу починали прицінюватися, сперечатися, бити по руках і знов торгуватися, щоб виторгувати хоч зайвий гріш (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 52); Довго торгувалися [батьки], а потім на бичках-дволітках вдарили по руках (Михайло Стельмах, I, 1962, 59); Бодай тобі руки і ноги поламало! див. поламати; Бодай (хай, нехай) руки повсихають; Бодай [би] (хай би, нехай би, щоб) руки повсихали; Руки б повсихали див. повсихати; Братися за руки див. братися; Важка рука у кого — те саме, що Важкий на руку (див. важкий). Так глипнула [молодиця] при цьому на чоловіка, що він аж зіщулився, бо — всі знали — рука в Корніїхи важка (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 14); Важкий на руку див. важкий; Великої (першої і т. ін.) руки хто — хто-небудь має який-небудь ступінь певної якості. Ледащо великої руки було [дівча]!.. (Панас Мирний, III, 1954, 144); Був він ковалем першої руки, а це значить, що йому доручали найвідповідальніші роботи (Радянська Україна, 23.III 1968, 2); Виважити руку див. виважувати; Випускати (випустити) з рук що — втрачати що-небудь, не вміти або не могти скористатися з чогось. — Шляхетський гонор і шляхетні жалі без тлустих ланів нічого не важать. А ми через свою недалекоглядність випускаємо з рук землю.. і переходимо на прокисле чиновницьке життя і харчі (Михайло Стельмах, I, 1962, 39); — Ну, цей [Підпара] і клаптя не випустить з рук, поки живий, — хитала головою Гафійка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 53); Відбирати (відібрати) руки див. відбирати; Відмахати руки див. відмахувати; Відмахнути рукою див. відмахнути; Відмахнутися рукою див. відмахнутися; Відмахуватися [обома] руками (руками й ногами) див. відмахуватися; Відсохла б рука мені див. відсихати; Відсохли б (хай відсохнуть) руки див. відсихати; Відхрещуватися руками й ногами див. відхрещуватися; Власною рукою (писати, підписатися і т. ін.) див. власний; В руку йдеться див. ітися; Все йде до рук див. іти; Голими руками брати (взяти) див. голий; Грати на руку див. грати 2; Гріти руки див. гріти; Давати (дати) волю рукам див. воля; Давати руку відрубати див. відрубувати; Дати по руках кому — рішуче припинити чиї-небудь дії (звичайно шкідливі), змусити відмовитися від них; Держати руку див. держати; Держатися руки див. держатися; Довгі руки мати — зазіхати на чуже, силою відбирати чуже; До рук (у руки) проситься (пливе, іде і т. ін.) що — легко, без труднощів дістається щось. — А ви ж казали, у добрі, у злагоді живе Тодоська! — То воно так... у достатках не в достатках... а тільки всі бачать, як воно їм у руки пливе, а як воно їм з рук вислизає, того ніхто не вгадає (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 82); — На лови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук, як приворожена (Юрій Яновський, II, 1958, 49); Заглядати в руки (до рук) див. заглядати; Зазирати в руки див. зазирати; Заламувати (заламати) руки див. заламувати; Заломлювати (заломити) руки див. заломлювати; Заносити (занести) руку див. заносити; Запускати (запустити) руку (руки) див. запускати1; Засвербіли руки див. засвербіти; Збувати (збути) з рук див. збувати; Зв'язані руки див. зв'язаний; Зв'язувати (зв'язати, ув'язувати і т. ін.) руки див. зв'язувати; Зв'язувати (зв'язати) руки й (та) ноги; Зв'язувати (зв'язати) по руках і (та) ногах — сковувати чиїсь дії, заважати в чому-небудь, не давати змоги вільно діяти. — Дівчина тобі руки й ноги зв'яже (Марко Вовчок, I, 1955, 335); З голими руками див. голий; Згорнуться (згорнулися) руки див. згортатися; Згортати (згорнути, складати, скласти, зложити, поскладати і т. ін.) руки: а) переставати діяти, ставати пасивним. Старість білим волосом припорошила його голову, але він не згортав рук, не кидав праці (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 8); [Руфін:] Коли республіканець, руки склавши і мовчки, терпить люту тиранію — повинен смерті він (Леся Українка, II, 1951, 507); б) (тільки док., також із сл. на грудях) умерти. Минає скілька часу, однаковий я. — Та це з його поправка така?! — клопочеться матуся моя. — Боже мій! Як же він житиме?.. Ще таки хоч поки я це ворочаюсь, біля печі хоч, а згорну я руки? (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 79); Як складу на грудях руки, За тюрмою на шпилі. Під хрестом (ознака муки) Поховайте у гіллі (Павло Грабовський, I, 1959, 360); Здержувати (здержати) руку див. здержувати; Зіграти на руку кому — допомогти кому-небудь, посприяти в чомусь; З легкими руками див. легкий; З легкої руки див. легкий; З лівої руки — те саме, що По (на) ліву руку (див. лівий). Сідаємо на підводу і з головоломною спорістю спускаємось з гори.. Дерева тільки скачуть і крутяться за тобою,.. з лівої руки, з правої (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 139); Золотити руку див. золотити; З порожніми руками див. порожній; З правої руки; По (на) праву руку див. правий 1; З простягнутою рукою [ходити по дворах (стояти, милостиню просити під церквою)] — жебракувати. — Мені... мені соромно ходити по дворах з простягнутою рукою... (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 16); З пустими руками див. пустий; З руками відривати (відірвати) що — охоче, з великим бажанням узяти, купити що-небудь; З руками й ногами: а) цілком, повністю; б) охоче, із задоволенням; Іти (піти) на руку кому — сприяти, ставати в пригоді кому-небудь. Рвався мій середущий у трактористи? Що ж, колгосп і тут мені пішов на руку (Петро Козланюк, Опов. І. Клена, 1950, 24); Іти (ходити і т. ін.) під руку — іти, ходити і т. ін. попідруч. [Печариця (підскакуючи):] Вашу ручку! (Подає руку). [Галя:] Ні, я не звикла під руку ходити, та тепер і душно (Панас Мирний, V, 1955, 150); Карти в руки див. карта; Книги в руки — те саме, що Карти в руки (див. карта). Вченому й книги в руки (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 280); Козир (усі козирі) до рук (у руки, у руках) див. козир; Короткі руки див. короткий; Куку в руку [дати (взяти і т. ін.)] див. куку; Ламати руки див. ламати; Легка рука див. легкий; Легкий на руку — те саме, що Легка рука (див. легкий). Веселий на вдачу, легкий на руку, рівно став [Дмитро] перед командиром, поблискуючи розумними сірими очима (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 694); Лизати руки (рідко по руках) див. лизати; Липкі руки див. липкий; Липнути (прилипати) до рук — незаконно привласнюватися ким-небудь. Міцно липнуть вони [дукати] до посольських і сенаторських рук (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 222); Саливон з Гнатом заправляють хазяйством, в їх руках зерно, мука, мед, олія, цукор, риба, сало, садовина, городина — все прилипає їм до рук, вже давно по них плаче тюрма (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 286); Малі руки див. малий; Махати (махнути) рукою див. махати; Навідліг бити рукою див. навідліг; Навідліт ударити (бити) рукою див. навідліт; На всю руку — щосили. Повертає [Смолярчук] того ціпка окоренком — розмахнувся на всю руку — хотів ударити Василя (Григорій Косинка, Новели, 1962, 186); Нагрівати (нагріти) руки див. нагрівати; Накладати (накласти) на себе руки (руку) див. накладати; Накладати (накласти) руки (руку) див. накладати; Наложити [на себе] руки див. наложити; На пальцях однієї руки можна порахувати див. порахувати; На руках чиїх, у кого: а) під чиєю-небудь опікою, на чиємусь утриманні. Відтак батько] помер, і на моїх руках опинилася вся сім'я (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 233); б) у чиєму-небудь володінні, розпорядженні. На його руках доволі скоту було (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 245); в) у чиїй-небудь присутності (померти); На руки чиї, кому — під чию-небудь опіку, чийсь догляд. Покинув їх зять на дідові руки, просив доглянути малих (Іван Микитенко, II, 1957, 315); На руку кому що — щось влаштовує кого-небудь, збігається з його бажаннями. Секретар волревкому — худющий, витрішкуватий юнак у студентській тужурці — голосно читає з гонку закон. Слухають його діди, слухають, поспиравшись на милиці, фронтовики, жагуче ловлять кожне слово.. солдатки, їхній закон на руку Чаплинці, нічого не скажеш! (Олесь Гончар, II, 1959, 213); На руку! — військова команда, що означає: взяти гвинтівку, автомат і т. ін. напереваги; На руку ковінька див. ковінька; На швидку (скору) руку — квапливо, поспіхом, похапки. На бригові є сліди ремонту на швидку руку (Юрій Яновський, II, 1958, 68). На широку руку — те саме, що На широку ногу (див. нога); Широкою рукою — у великій кількості. Широкою рукою черпають з народного джерела наші поети, користуючись елементами народного стилю (Максим Рильський, III, 1956, 70); Не випускати з рук див. випускати; Не виходити з рук див. виходити; Не здригне рука див. здригати; Не здригнеться рука див. здригатися; Не знати, куди (де) подіти руки див. подіти; [Не] з руки; [Не] рука кому: а) вигідно (невигідно), [не] варто кому-небудь, [не] влаштовує когось. — Купляти залізо нам не з руки. Гроші краще витрачати на готову зброю (Натан Рибак, Переясл. Рада, 1953, 357); [Передерій:] У його, значиться, лучка є. Там тії й лучки — кіт наплакав, а все ж воно господареві — рука (Панас Мирний, V, 1955, 124); б) зручно (незручно). — Ні, краще не тепер, тепер іще не треба. Або ти сам. Мені ж прохать і не з руки, і важко (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 53); Коли тобі рука се брати, то й бери, а мені не рука (Словник Грінченка); [Явдоха:] Хіба нам тепер тут погано? [Конон:] Хто каже, що погано? Але через Женю нам якось ніби не рука тут зоставатись (Марко Кропивницький, II, 1958, 474); в) [не] личить, [не] годиться, [не] потрібно. У Вербівці Кіндрат друзів не мав. Йому з руки було б водитись, ділитись думками і враженнями з людьми начитаними, інтелігентними, але таких людей у Вербівці не було (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 18); Воно, дійсно, письменникові не рука б, здавалось, поясняти свою творчість, треба б його увільнити од цього, проте в деяких випадках це буває необхідне й потрібне (Степан Васильченко, IV, 1960, 51); [Не] піти в руку див. піти; Не подати помічної руки див. помічний; Не покладати рук див. покладати; Не покладаючи рук див. покладати; Не почувати ні рук, ні ніг див. почувати; Не спускати з рук — дуже пильно, дбайливо доглядати, пестити (дитину). Вночі, коли дитина плакала, Мирон не спускав Максимчика з рук та співав йому пісні (Микола Зарудний, На.. світі, 1967, 117); Нечиста рука; Нечисті руки див. нечистий; Нечистий на руку див. нечистий; Носити на руках; Як (мало, трохи) не на руках носити див. носити; Обагряти (обагрити) руки кров'ю див. обагряти; Обламувати руки див. обламувати 1; Облизувати руки див. облизувати; Обома руками [голосувати (бути) за кого — що (проти кого — чого)] — повністю погоджуватися з ким-, чим-небудь, підтримувати когось, щось або заперечувати проти кого-, чого-небудь, відкидати щось. [Круть:] Оля пропонує [на посаду директора] вас. І правильно. Я — обома руками (Олександр Підсуха, Жарти.., 1968, 29); Обома руками підписуватися (підписатися) під чим, розписуватися (розписатися) в чому — цілком погоджуватися з чим-небудь; [Обома] руками хапатися (схопитися, ухопитися) за кого—що — намагатися не втратити кого-, що-небудь. Стара Векла обома руками ухопилась за сього (Петром його звали), і сама Оксана і сюди, й туди, і вже не дрочачись сказала: «Піду, тільки нехай об осені» (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 429); Ось (от) [вам (тобі)] моя рука — слова, якими супроводжують рукостискання на підтвердження обіцянки виконати щось. — От же тобі [Василю] моя рука: — у конторі будеш! — гука Власов (Панас Мирний, IV, 1955, 132); Певна рука див. певний; Пекти руки (руку) див. пекти; Перебити руки див. перебивати; Підбивати (підбити) на свою руку див. підбивати; Підвертатися (підвернутися, попадати, попасти, попадатися, попастися, потрапляти, потрапити, траплятися, трапитися і т. ін.) під руку (руки) — випадково опинятися поблизу, біля, в полі зору кого-небудь. Частував [Чіпка] кожного, хто підвертався під руку (Панас Мирний, II, 1954, 160); Піхотному полкові коні зараз підвернулись під руку якраз до речі, мовби сама доля посилала їх (Олесь Гончар, III, 1959, 70); Лисенко записував далеко не все, що йому попадало під руки, а самі щиро народні.. пісні (Колесса, Музикознавчі праці, 1970, 489); Не надівала я розкішних жупанів, дорогого намиста, а накинула на себе що попало під руку (Гнат Хоткевич, I, 1966, 65); Голодному не попадайсь під руки (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 58); — У панів, балакають, ніби є книжки такі про те, як варити різні страви. Але не потрапляла мені під руку така книга (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 21); В ньому [чемодані] без ладу напхано всього, що трапилось під руки (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 93); Під веселу руку — в момент радісного збудження, підйому. Разом з Марією Кошель в селі залишилося ще кілька знайомих селян.. Побажав зостатись, правда, після деякого роздумування, швець Микола Проць, прозваний під веселу руку на товариському обіді «американцем» (Володимир Бабляк, Вишн. сад, 1960, 26); Під гарячу руку див. гарячий; Під злу руку див. злий; Піднімати (підіймати, підняти, підводити, підвести, підносити, піднести, здіймати, здійняти, знімати, зняти, зводити, звести і т. ін.) руку (руки): а) (на кого—що) бити кого-небудь, робити замах на когось, щось, зазіхати на що-небудь. — Були б ви молодші, я б з вами поговорив інакше, вже ніколи не піднімали б руки на жінку (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 170); — Забрати все! З відсотками забрати, щоб знали, як піднімати руку на чуже добро, — наказував Левко (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 188); Хто посміє на нас свою руку підняти, тому доведеться, як фашистові, сконати (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 432); — Як це можна підняти руку на життя людини, тим більше людини, яку кохаєш! (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 159); б) (на себе) кінчати життя самогубством. Сама б на себе руки підняла, слухаючи, до якої біди довела вона матір (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 461); Де мені подітись з лютою нудьгою, Чим мені розбити злую тугу-муку? Ох, давно я зняв би вже на себе руку, Та жаль груди давить, серце, за тобою (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 71); в) (на кого—що) засуджувати кого-, що-небудь. — Молюся, господи, помилуй, ..Не дай згнущатися лукавим І над твоєю вічно-славой Й над нами, простими людьми!.. І плакав Гус, молитву дія [діючи], І тяжко плакав. Люд мовчав І дивувався: що він діє, На кого руку підійма! (Тарас Шевченко, I, 1963, 265); Під п'яну руку див. п'яний; Під рукою (руками) [бути (мати і т. ін.)] — поблизу, поряд бути, мати і т. ін. Багато читаю, бо під руками велика бібліотека та багато газет та часописів на всяких мовах (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 427); Тутешня річка теж має назву, проте з певністю встановити її не пощастило, під рукою не трапилось карти (Юрій Яновський, II, 1954, 179); — Домагаймось, щоб на хутір сюди виселитись, до землі ближче. Хоч у землянках жили б, та завжди б її під руками на очах мали (Андрій Головко, II, 1957, 16); Під руку (попід руки) вести (повести і т. ін.) кого — підтримуючи за лікоть або з обох боків під лікті, вести (повести і т. ін.) кого-небудь. Єремія взяв Гризельду під руку й повів до палацу (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 190); Незабаром увіходить Мелхола, дуже стара жінка; її ведуть попід руки дві рабині (Леся Українка, III, 1952, 148); Під сердиту руку див. сердитий; Під скрутну руку див. скрутний; Підходити до руки чиєї — вітатися з ким-небудь або дякувати комусь, цілуючи зап'ясток, пальці чи долоню; Плазувати на руках див. плазувати; Плескати руками (в руки) див. плескати; Побратися за руки див. побратися; Побратися попід руки див. побратися; Побратися руками за шиї див. побратися; Повідбирати руки див. повідбирати; Погріти руки див. погріти; Подавати (подати, давати, дати, простягати, простягти і т. ін.) руку [братню (дружню, допомоги і т. ін.)] кому — допомагати кому-небудь. Братню руку подавав російський народ населенню України в боротьбі проти турецько-татарських агресорів (Комуніст України, 5, 1967, 63); Порадились пан Іван з панією Ганною,.. як їй подать руку у її долі тяжкій (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 278); Позабирати в свої руки див. позабирати; Позгортати руки див. позгортати; Позолотити руку див. позолочувати; Покаляти руки див. покаляти; Поклавши руку на серце — щиро, відверто; По (на) ліву руку див. лівий; По обидві руки див. обидва; Попасти під гарячу руку див. попадати; Попливти із рук див. попливти; Попливти у руки див. попливти; Пополамати руки див. пополамати; Порвати руки див. порвати; По руках — вирішено, домовились. — Так що по руках? — мовив гетьман, знову простягаючи руку Півторакожухові. — Вертаєшся з родиною і просто до мене у Чигирин. — По руках, — весело відповів Півторакожуха (Натан Рибак, Переясл. Рада, 1953, 87); — Ще накину десять — та й по руках, — простягував свою долоню Динька. — Ви забуваєте, що й садок при хаті є, і хлів, — ніяковіючи, говорив хлопець (Микола Зарудний, На.. світі, 1967, 246); По руці кому — у той самий бік, по дорозі. — Хіба Тимофієві по руці з тобою йти? — обізвалася Пріська, далека Тимофієва родичка (Панас Мирний, III, 1954, 44); Потерти руки див. потерти; Потягнути (потягти) руку за ким, за кого — стати на чийсь бік, підтримати когось. — Я потягну руку за тобою. Побалакати ще з товаришами, суддями можу, і... присудимо тобі посунути обніжок у Василів город... (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 121); Він потяг руку за свого брата дворянина (Панас Мирний, III, 1954, 394); Поцілунок рукою див. поцілунок; Права рука не знає, що робить ліва див. правий 1; Правої руки держатися див. правий 1; Прикладати (прикласти) руку до кашкета (до шапки і т. ін.) див. прикладати; Простягати (простягти, простягнути) руку (руки) [за милостинею (Христа ради і т. ін.)]; [Іти (піти)] з довгою рукою під церкву — жебрачити, старцювати. По улиці попідтинню Вдова шкандибає Під дзвіницю, сердешная, Руки простягати До тих самих, до багатих, Що сина в солдати Позаторік заголили (Тарас Шевченко, II, 1953, 122); — Коли б часом мені знов не довелось простягати руку за милостинею попід монастирями, бо до дочки я не вернусь, — сказала Майбородиха (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 281); Спасибі, добрі люди зглянулись, а то б прийшлося [дідові] тинятися,.. Христа ради руку простягати... (Панас Мирний, I, 1949, 157); [Текля:] Дай же й мені [гостинців]. [Охрім:] Під церкву з довгою рукою (Марко Кропивницький, I, 1958, 382); Пускатися (пуститися) рукою (руками) див. пускатися; Розводити (розвести) руками див. розводити; Розв'язані руки див. розв'язаний; Розв'язувати (розв'язати) руки див. розв'язувати; Рука в руку; Рука об руку; Рука з рукою; Рука в руці: а) пліч-о-пліч, поруч. Від ранку до вечора на вільнім повітрі, рука в руку, в любих, тихих розмовах робили вони зразу ближчі, а з часом щораз дальші прогулянки (Іван Франко, VI, 1951, 308); Вони біжать, рука з рукою, по саду до огорожі (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 112); Подруги за вікнами проходять 3 нареченими — рука в руці... (Любомир Дмитерко, Вірші.., 1949, 20); б) у тісному єднанні, разом, спільно. Свідомі робітники дуже добре знають, що чорна сотня з буржуазією працюють рука в руку.. (Ленін, 34, 1973, 393); У давніх людей поезія і музика довго йшли рука об руку, поезія була піснею (Іван Франко, XVI, 1955, 267); Руками й ногами див. нога; Рука [не] піднімається (підіймається, підніметься, підійметься, підводиться, підведеться, підноситься, піднесеться, здіймається, здійметься, знімається, зніметься, зводиться, зведеться і т. ін.): а) [не] вистачає рішучості на що-небудь, [не] дозволяє сумління зробити щось. — Мені нараховано сім тисяч карбованців додаткової оплати. І я вам, товариші, скажу чесно. У мене рука не піднімається до цих чужих, не мною зароблених, грошей (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 462); Ви так по-лицарськи говорите про жінок-критиків, що після сього якось рука не здіймається писати щось критичного проти Вас [О. Маковея] (Леся Українка, V, 1956, 126); Цей шолом, розпечений набіло, Надівали на єретика, Певно, на таке жорстоке діло Тільки в папи здійметься рука (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 45); б) (на кого) [не] вистачає рішучості, [немає] спроможності (побити кого-небудь, зробити замах на когось). — Слухай, приятелю, — каже, дишучи важко, Петро, — не буду я з тобою битись; тепер моя рука на тебе не підніметься (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 105); — Бач, який чистоплюй: рука в нього не здійметься на своїх! (Олесь Гончар, II, 1959, 79); Рука руку миє див. мити; Руки в боки див. бік; Руки вгору! — наказ здатися без бою, не чинячи опору. Вова тихо вліз у нору. Враз — бандити перед ним, Вова крикнув: «Руки вгору!» Крики, постріли та дим (Володимир Сосюра, II, 1958, 45); Руки геть від кого — чого! — вигук, який виражає вимогу невтручання в чиї-небудь справи, збереження недоторканності кого-, чого-небудь. Геть руки від Кореї! Геть напади розбійницькі! За мир! (Максим Рильський, III, 1961, 72); Руки підкладати (підкласти) див. підкладати; Руки повисли див. повисати; Руки сверблять (свербіли) див. свербіти; Рук (руки) не погань див. поганити 1; Рукою подати — зовсім близько. [Орися:] Слухай, голубко, збігаєм до моєї матері.. [Ликера:] Мені не хотілося б... [Орися:] Та ми духом... тут же рукою подати (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 664); Руку давати на відріз див. відріз; Руку давати на відтин див. відтин; [Сам (сама, само)] пливе до рук (у руки) див. плисти; Серце (за серце) наче (мов, немов) рукою здавить (здавив, здавило) див. здавлювати; Слабість на [праву] руку див. слабість; Сон у руку — виявлятися віщим, справджуватися (про сновидіння). Про той сон він одразу ж забув. Коли б хто спитав, а що ж снилось, навряд би чи й пригадав.. А сон той, коли б потрапив на зуби ворожбитам, був просто-таки віщим або, як кажуть — сном у руку (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 412); Свій сон я розповів Василеві. Вася засміявся: — Твій сон в руку... Батюшка любить бенкетувати. Колись сам побачиш... (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 32); Сплескувати (спліскувати, сплеснути) руками див. сплескувати; Сходити (зійти) з рук див. сходити; Тільки (лише, лиш) рукою повести див. поводити 1; Тримати руку див. тримати; Триматися руки див. триматися; Тягнути руку див. тягнути; У власні руки давати (дати, вручати і т. ін.) див. власний; Ударити (вдарити, ударитися, вдаритися) об (у) поли руками див. пола; Узяти меч у руки див. меч; У ліву руку див. лівий; Умивати (умити) руки — ухилятися від участі в якій-небудь справі, знімати з себе відповідальність за щось. Шугалія сподівався на його підтримку, а коли Перегуда умив руки, то Пилип, видно, плюнув на все й почав топить і його (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 594); У (в) праву руку див. правий 1; У (в) руку [йдеться] кому — легко дається, дістається кому-небудь. — Ну, а як йому грамота, пане дяче? — Грамота йому — в руку. Пам'ять добра (Степан Васильченко, II, 1959, 361); Так усе тепера чогось Хведорові в руку йшлося: урожай був добрий, щепи поприймались.., два ловких стригуни вигодувались, вже й виїжджати їх почав (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 276); Чужим рукам на потирання див. потирання; Швидкий (скорий) на руку — спритний, меткий, проворний у діях. — Які ж то в пана були наміри? — щиро поцікавилась скора на руку господиня (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 259); Щедрою рукою — не шкодуючи, не виявляючи скупості. Щедрою рукою перекладала баба з своєї старої в молоду Чіпчину голову усе, що заховала її шестидесятилітня пам'ять (Панас Мирний, I, 1949, 144); Щоб (бодай) руки повідсихали див. повідсихати; [Як] зведеться (звелася, підніметься, підійметься, піднялася, підведеться, підвелася, здійметься, знялася і т. ін.) рука чия, у кого? — хто наважиться, наважився на що-небудь? — Що ти кажеш, побратиме любий? Чи рука ж моя на те [вбивство] зведеться? (Леся Українка, І, 1951, 392); Головна біда — застигає розчин, а значить — погано скріплює цеглини. Правда, заплющивши очі, можна й так мурувати. Тільки ж у кого підійметься рука? (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 347); Як (мов, немов, наче і т. ін.) рукою зняло (зніме) див. знімати; Як рукою здійме (здійняло) див. здіймати.
2. Кожна з верхніх кінцівок людини як знаряддя діяльності, праці. Грицько невсипущий хазяїн. Він чесною працею, своїми мозоляними руками надбав те, що має в господі (Панас Мирний, I, 1949, 364); О дзвоне крапель весняних, О брость набрякла на деревах! Хіба ж не треба рук моїх Для виросту садів вишневих? (Максим Рильський, II, 1960, 321); // перен. Слід, результат чиєї-небудь діяльності. Стіл з купою книжок на ньому, невеличкий каламар, годинник, рукописи, аркуші писані, друковані, білі — все ніби в якомусь неладі розкинуте по столі, але на всьому видко дбалу, люблячу жіночу руку (Гнат Хоткевич, I, 1966, 43). ♦ Брудними руками робити що — нечесно, непорядно (діяти); Бруднити руки див. бруднити; Бути (ставати, стати) правою рукою див. правий 1; Валитися з рук див. валитися; Від руки — ручним способом. Єнченко невдоволено глянув на списаний від руки аркуш (Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 3); Горить діло (робота і т. ін.) в руках (під руками) див. горіти; Діло (справа) рук чиїх (руки чиєї) — хтось є творцем чого-небудь або причиною чогось. Навіть місто, що розсипалось по долині над морем, не здавалось мені ділом людських рук, а просто тільки частиною пейзажу (Леся Українка, III, 1952, 597); [Комендант:] Горожани! Смерть короля Завойовника — діло ваших рук (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 49); Будівництво соціалізму є справою рук, енергії і розуму мільйонних мас трудящих (Комуніст України, 4, 1970, 20); Докладати (докласти) рук див. докладати; Є (буде, було) за (об) що (віщо) руки зачепити див. зачіплювати; Загрібати (загребти) жар чужими руками див. жар; Золоті руки; Золота рука див. золотий; Кипить (кипіло і т. ін.) в руках див. кипіти; Набивати (набити) руку див. набивати; Набита рука див. набитий; На всі руки майстер — людина, яка вміє все робити, вправна в усякому ділі. [Семен:] Я все можу, Лесю. Взимку молотом у кузні гупав, трактори ремонтував, кіномеханіка заміщав... [Леся:] Майстер на всі руки (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 49); Виявилось, що Іван на всі руки майстер. Діло грубника — і то він знав (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 218); Наламувати (наламати) руку (руки) див. наламувати; Натягати (натягти) руку див. натягати 1; Не брати в руки; Не тримати в руках — не робити чого-небудь. Гарно наша Гапка жито жне, що й серпа в руки не бере (Номис, 1864, № 14075); Не знати, до чого (куди) рук докласти див. докладати; Опадають (опали) руки див. опадати 1; Опускати (опустити) руки див. опускати; Пакостити руки — те саме, що Бруднити руки (див. бруднити). — Нащо йому палити? та й кого? Коли лихе — то хай само згорить краще, ніж об його свої руки пакостити (Панас Мирний, І, 1954, 298); Паскудити руки див. паскудити; Під руку говорити (дивитися і т. ін.) кому — заважати кому-небудь працювати, розмовляючи з ним або розглядаючи його роботу; Помер (загинув, впав і т. ін.) від руки чиєї хто — хто-небудь був убитий кимсь. По суті, Шевченко так само, як і Пушкін, помер від руки Миколи I (Максим Рильський, X, 1962, 38); Він [Павлик Морозов] загинув тринадцяти літ Від руки куркуля (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 39); То був найперший ворог, що впав від Яреськової руки (Олесь Гончар, II, 1959, 32); Поприкладати руку (руки) до чого — багато й старанно попрацювати (про всіх або багатьох); По руці кому що — про те, що зручно тримати, носити, чим добре користуватися під час роботи і т. ін. Добре було б і перстень до серег мати, теж срібний, і по руці, а не такий, як у Горпини (Панас Мирний, III, 1954, 20); Права рука чия — чий-небудь найближчий помічник, спільник. — Хто він? — спитав молодик Вергуна, коли полковник відійшов на чималу відстань, — Антін Головатий, управа рука кошового... (Спиридон Добровольський, Очак. розмир, 1965, 71); Прикладати (прикласти) руки див. прикладати; Робота рук не йметься див. йнятися; Руки відвалюються (відваляться) у кого; [Ні (й)] рук [, ні ніг] не чути — хто-небудь дуже стомився. Од натоми [утоми] ні рук, ні ніг не чули [некрути], а спати довго не спали... (Панас Мирний, I, 1949, 221); Навіть приємно, що все своє, не куповане. А то тягнися на базар, за добрих п'ять кварталів.. А поки довезеш усе куповане, то й рук не чуєш, за тими клунками й корзинками (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 277); Руки не відваляться (не відпадуть і т. ін.) у кого — нічого не трапиться з ким-небудь від того, що він виконає якусь роботу. [Перший:] Поміг би й ти, то не відпали б руки (Леся Українка, I, 1951, 454); Руки не доходять див. доходити; Руки не знають (не знали, не мають, не мали) спочинку див. спочинок; Руки не піднімаються (не підіймаються, не підводяться, не здіймаються, не знімаються) до чого — немає сил, бажання робити що-небудь. Не хочеться ні до чого прийматися; руки не здіймаються... (Панас Мирний, III, 1954, 199); Руки опускаються (опустилися) див. опускатися; Рук не жаліти див. жаліти; Рук не пожаліти див. пожаліти; Сидіти згорнувши (склавши, спустивши і т. ін.) руки — нічого не робити, нічим не займатися. — Вона дівчина здорова, робоча, бо цілий вік була в наймах, а в наймах не можна сидіть згорнувши руки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 179); — Підучилася коло вас, тепер на самостійну роботу пора. Нічого сидіти склавши руки... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 285); — Ви сидите собі спустивши руки та й граєте ідилію з селянами (Іван Франко, VIII, 1952, 81); Умілі руки — про людину працьовиту, вправну в роботі. Неначе з сонця скована Умілими руками — Аж іскриться та блискає. Оце так справді школа! (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 168); Чужими (не своїми) руками — не самостійно, використовуючи працю, зусилля, енергію інших. Усе то була ватага, вигодувана чужою працею, обута й зодягнена чужими руками... (Панас Мирний, I, 1949, 369); Чужими руками вогонь загортати див. загортати; Чужими руками жар загрібати див. жар; Як без рук без кого — чого хто — хтось зовсім безпомічний, нічого не може зробити без кого-, чого-небудь. — Та нехай би там хоч і сто невісток було, а я Дарки не дам, бо я без неї як без рук (Леся Українка., III, 1952, 668); Ремонтували [в кузні Перегуди] всяку всячину, без якої в господарстві — як без рук (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 5).
3. тільки одн. Манера писання, почерк. — Ага, я й забувсь — ось до тебе лист! Здається, від Богдана, — його рука, — сказав Павло, добуваючи з бокової кишені листа (Леся Українка, III, 1952, 583).
Жіноча рука див. жіночий; Підробляти (підробити) руку чию — писати почерком, дуже схожим на чий-небудь. [Зося:] Як добре підробляєш ти Богунову руку, ну, ніби він пише... (Олександр Корнійчук, П'єси, 1947, 221).
4. тільки мн., перен. Робоча сила, робітники. Ішла [Левантина] в сусіднє село, — може, знайде там роботу. Тепер жнива, то скрізь рук треба (Борис Грінченко, II, 1963, 259); — А що, коли й зовсім не наймемось? — стривожено вигукувала старша Лісовська. — Гляньте, скільки тих рук шукають сьогодні роботи! (Олесь Гончар, I, 1959, 39); // Здатність до праці, діяльності. Ти хочеш бути моїм паном, хочеш взяти мене... мої руки, мій розум, мою волю і моє серце... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 223); Марко мало вірив у те, що сьогодні він зможе десь продати свої руки (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 380). ♦ Роботящі руки див. роботящий; Робочі руки див. робочий.
5. тільки мн., перен. Про людину взагалі, яка має відношення до того, про що йде мова. Чиїх рук не втекла Хоменкова дочка Хвеська?.. Не втекла Максимових рук! (Панас Мирний, I, 1949, 213); Бійці, як білки, вправно перескакували по столітніх повалених деревах, але коням з вантажем перебиратись було далеко важче. Деякі з них застрявали між дерев і, несамовито б'ючись, виламували ноги. Їх тут же кидали, розібравши боєприпаси по руках (Олесь Гончар, III, 1959, 99). ♦ З (із) других (третіх і т. ін.) рук — через посередника (посередників); не безпосередньо. Рік тому, прогавивши пасажирський, вони товарняком дісталися серед ночі до Харкова. Поки розвиднілось, товклися в душному переповненому вокзалі, а вдень із третіх рук здобували квитки, щоб хоч здалеку побачити й почути Маяковського (Семен Журахович, Нам тоді.., 1968, 6); З (із) перших рук — без посередника (посередників); безпосередньо; З рук на руки (до рук, у руки) — безпосередньо, особисто кому-небудь (віддавати, передавати і т. ін.). Як же ті чоботи з рук до рук передавалися! Чоботи розглядали, чобітьми любували (Марко Вовчок, I, 1955, 291); [Юда:] Так само продають їх [людей], як і все, як гуси, як худобу: поторгують і вдарять по руках.. А потім з рук у руки віддають їх тому, хто купить (Леся Українка, III, 1952, 141); Переходити з рук у руки (до рук) див. переходити; Ходити (піти) по руках: а) переходити від одного до іншого. Восени 1894 року Володимир Ілліч читав у нашому гуртку свою роботу «Друзі народу». Потім «Друзі народу» без зазначення автора були надруковані на гектографі і ходили по руках (Вечірній Київ, 1.X 1968, 2); б) вступати у статеві зносини то з одним, то з другим (про жінку).
6. перев. з означ., перен. Символ влади, панування. Ще ніколи піщани не зазнавали такого лиха, як тоді, коли ними правила міцна рука товстопузого Потаповича (Панас Мирний, I, 1949, 204); Над тою щасливою країною простяг свою потужну руку справедливий і мудрий султан (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 293); Був чотирнадцятий, був чорний рік.. В болоті гру зли чоботи. Тяжка Давила землю і людей рука (Максим Рильський, II, 1960, 57). ♦ Брати (взяти, забирати, забрати) в [свої] руки (до [своїх] рук): а) (кого) підкоряти собі, примушувати слухатися, коритися і т. ін. — Ну, — гукнув Бертольд, — то байка! Я візьму співців тих в руки! (Леся Українка, I, 1951, 381); — Ти візьми їх [режисерів] усіх до рук, — сказав він мені.., — так візьми, щоб і не писнули (Юрій Яновський, II, 1958, 18); б) (що) переймати на себе керівництво, управління чим-небудь. По смерті її Ївга взяла усе господарство у свої руки і не давала братові орудувати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 257); Зазначу тільки свою радість, що власне Ви [Б. Д. Грінченко] взяли цю справу в свої руки, бо вже давно почувається пекуча потреба в упорядкуванню [упорядкуванні] видань для люду (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 120); в) (що) захоплювати що-небудь, заволодівати чимсь. Йому раптом стало дуже ясно, що треба остаточно, негайно, рішуче брати владу в свої руки, в руки народу (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 54); Брати (взяти, забирати, перехопити і т. ін.) ініціативу до своїх рук (у свої руки) див. ініціатива; Брати (взяти) себе в руки (до рук) — переборюючи свої почуття, настрій і т. ін., добиватися повного самовладання. Дівчина взяла себе в руки і, намагаючись з усіх сил бути спокійною хоч зовні, пішла назустріч Романові Петровичу (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 53); Ремо охопив сміх... Йому хотілося зареготати з такої комедії [моління], але, згадавши, що він теж мусульманин, що за найдрібніший прояв наруги ввесь план, що він його намітив, полетить шкереберть, взяв себе до рук... (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 118); Бути (стати і т. ін.) іграшкою у руках див. іграшка; Відбиватися (відбитися) від рук див. відбиватися; Віддавати (віддати) в (у) надійні руки — направляти до людини, яка викликає повне довір'я. При нагоді віддайте його в надійні руки. Він мусить.. забути всі страхіття війни (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 55); Віддавати (віддати, здавати, здати і т. ін.) в (на) руки (до рук) кому кого — передавати в чиєсь розпорядження, робити кого-небудь залежним від когось. «Так ось хто віддав його в руки панові», — зупинився [дід Дунай] від страшного потрясіння (Михайло Стельмах, I, 1962, 431); Йому б чужої волі, його б комусь віддати до рук, самому ж собою розпоряджатися під такий бурхливий темп життя — важко (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 193); Давати (дати) у руки чиї що — віддавати кому-небудь у розпорядження, користування щось. Випередивши капіталізм у ряді важливих галузей науки і техніки, соціалізм дав у руки миролюбних народів могутні матеріальні засоби для приборкання імперіалістичної агресії (Програма КПРС, 1961, 50); Держати в руках див. держати; Держати свої нерви в руках див. держати; Держати себе в руках див. держати; Держати (тримати, мати і т. ін.) віжки в руках див. віжки; Жити на свою руку — бути самостійним, незалежним; Звалитися на руки див. звалюватися; Іти (піти, ходити і т. ін.) під руку чию (під рукою чиєю) — слухатися кого-небудь, коритися комусь. Не лише панни, а й кавалери радо йдуть під мою руку (Іван Франко, IV, 1950, 256); Доки жив старий Швайка, сини ходили під його рукою, як воли в плузі (Петро Панч, В дорозі, 1959, 22); Накладати (накласти) руки (руку) див. накладати; Не випускати віжок (випустити віжки) з рук див. віжки; Підбивати (підбити) під свою руку див. підбивати; Попадати (попасти, попадатися, попастися, потрапляти, потрапити, діставатися, дістатися і т. ін.) у (в) руки (до рук): а) опинятися в чиємусь володінні, розпорядженні, у залежності від кого-небудь. Він накрив рукавом листівку, потягнув її до себе і шаснув рукою в кишеню. «Значить, у вірні руки попала листівка», раділа Тамара (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 39); Папки різні: сірі, зелені, жовті, коричневі. Останньою потрапляє мені до рук синя, досить розбухла, перев'язана шпагатиком (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 11); б) бути захопленим. Несподівано налетів Вишневецький з військом. Усе Погребище попалось йому в руки (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 165); — Горде серце висушив той сором, що зламав я сам почесну зброю, що живим до рук дістався туркам (Леся Українка, I, 1951, 391); Поприбирати до [своїх] рук див. поприбирати; Прибирати (прибрати, загарбувати, загарбати) до [своїх] рук: а) (кого) підкоряти собі кого-небудь, примушувати слухатися. [Старицький:] Майбутній мільйонер [Черепань].. [Андрій:] Все прибирає до рук: і дворян, і цих голодних людей (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 255); Ощадлива Векла почала потроху прибирати його до рук. Нашила десяток кофтин і послала Василя торгувати на базар (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 87); б) (що) захоплювати що-небудь, заволодівати чимсь. — В тебе, Аркадію, кров аристократа... — Знаю, знаю, що аристократ, який у Монте-Карло програє останній спадкоємний хутір, стоїть значно вище людини, котра розумно прибирає цей хутір до своїх рук (Михайло Стельмах, I, 1962, 286); Та ще коли б Єдиний хліб Вони бажали мати, То ще б нехай, А то ввесь край Хотять [хочуть] до рук прибрати (Володимир Самійленко, I, 1958, 232); Приймати (прийняти, брати, узяти) під свою руку кого — поширювати свою владу, своє керівництво на кого-небудь за його згодою. — Прости нас, князю, що ми тебе зневажали..: прийми нас під свою руку (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 176); Простягати (простягти, простягнути) руку (руки) до чого, на що — намагатися заволодіти чим-небудь, захопити щось. — Хай би вже поміщицьку [землю] ділили [селяни], а то до хазяйської руку простягають (Михайло Стельмах, II, 1962, 9); — Вояки з союзничків не дуже браві.. Серед них є такі, Василю, що хочуть, щоб ми знесилились у цій війні, а потім і самим простягти з-за океану на нашу землю свою загребущу руку (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 251); Своя рука — владика див. владика; Ставати (стати і т. ін.) під чию руку — добровільно приєднуватися до кого-небудь, визнаючи його владу, керівництво. Дрібні шляхтичі поприставали до його війська, ставали під його руку, щоб оборонятись од козацьких загонів (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 190); Тримати в руках див. тримати; Тримати свої нерви в руках див. тримати; Тримати себе в руках див. тримати; У (в) добрі руки див. добрий; У (в) надійних руках, із сл. бути, перебувати і т. ін. — у людини, яка викликає повне довір'я. — І етап з помічниками, суддями і агітаторами перебуває в надійних руках (Іван Багмут, Щасл. день.., 1959, 222); У (в) руці чиїй (руках чиїх); У (в) руці (руках) у кого; Під рукою чиєю: а) у залежному, підлеглому становищі. [Єпископ:] Бог є цар і пан над усіма владиками земними, вони в його руці (Леся Українка, II, 1951, 234); Шкребтав [шкріб] старий Михайло в потилиці. Виходило ніби так, що він у сина в руках (Гнат Хоткевич, II, 1966, 86); б) (також під руками) у чиєму-небудь володінні, розпорядженні. Туман обдав нас подихом солоним, І стало темно, наче уночі. Тепер ти не фортеця, Альбіоне, В чужих руках від брам твоїх ключі (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 110); Закликаючи народ усіма засобами, які є під руками, боротися з окупантами, Батюк обирає собі один із них, — він з доручення Чернігівського обкому партії влаштовується директором великої мотузяної фабрики, де виробляють збрую для німецької армії (Дмитро Бедзик, Плем'я.., 1958, 69).
7. тільки одн., перен., розм. Впливова людина, яка може, здатна захистити, підтримати і т. ін. кого-небудь. — Знаєте, чиїм ад'ютантом Білограй був у війну? Знаєте! Отож. Генерала армії. От що за рука в нього там, нагорі (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 166). ♦ Мати руку — користуватися протекцією, підтримкою, допомогою впливової людини. [Петро:] Звісно, ми люде темні, а він [старшина] з писарем і робе [робить], що схоче.. [Дід:] Він скрізь руку має, а ми що? (Карпенко-Карий, I,1960, 51); В райцентрі він свій чоловік, руку має... (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 205); Невидима рука див. невидимий.
8. тільки одн. Згода на шлюб, на одруження. ♦ Віддавати (віддати) [і (й)] руку [і (й) серце] кому: а) погоджуватися стати чиєю-небудь дружиною, одружуватися з кимсь. Що дівчина нерадо віддає свою руку вдівцеві, се річ зовсім природна: сили вдівця вже зужиті, надломлені, чуття застигло (Іван Франко, XVI, 1955, 58); Я їй віддав і серце й руку (Володимир Сосюра, II, 1958, 453); б) погоджуватися на одруження своєї дитини з ким-небудь. — На цьому місці, де ви доказали свою любов такими доводами, я віддаю вам руку своєї коханої єдиної дитини (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 83); Запропонувати руку див. запропонувати; Запропонувати руку й (і) серце див. запропонувати; Попросити руки див. попросити; Пропонувати руку [і (й) серце] див. пропонувати; Просити руки див.
Джерела та література
www.youtube.com http://ru.wikipedia.org/wiki/Рука http://www.eurolab.ua/anatomy/22/
