Розійтися

Розійтися. См. Розіходитися.

РОЗІЙТИ́СЯ див. розхо́дитися. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 683.

Розійтися См. Розіходитися. ловарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 46.

Словник синонімів ВИТРАЧА́ТИСЯ (використовуватися, вживатися для чого-небудь), ТРА́ТИТИСЯ, ЗАТРА́ЧУВАТИСЯ, ЗАТРАЧА́ТИСЯ, ІТИ́, ВИХО́ДИТИ, РОЗХО́ДИТИСЯрозм.,РОЗТАВА́ТИрозм. - Док.: ви́тратитися, стра́титися, затра́титися, піти́, ви́йти, розійти́ся, розта́ти, розта́нути. Фонд розвитку мусить цілком перебувати в розпорядженні підприємства й витрачатись відповідно до його планів (з журналу); При тому тратиться багато запалу і розумової праці (Леся Українка); Колгоспи можуть багато зробити в справі комплексної механізації вирощування просапних культур, на які поки що затрачається основна частина землеробської праці (з журналу); Потужні підіймальні крани йдуть на експорт (з газети); Баба Федора бідкалась: - Ой лишенько ж моє, виходить борошенце (О. Донченко); Так уже стараюсь, щоб нічого лишнього не купувать, а все-таки гроші розходяться, як вода (Леся Українка); Пачка [асигнацій] скоро могла зовсім розтанути (О. Полторацький).

ПОШИ́РЮВАТИСЯ (про чутки, відомості тощо - ставати приступним, відомим для багатьох), ШИ́РИТИСЯ, РОЗПОВСЮ́ДЖУВАТИСЯ, РОЗХО́ДИТИСЯ, ІТИ́[ЙТИ], ПРИХО́ДИТИ, РОЗНО́СИТИСЯ, ПРОНО́СИТИСЯ, РОЗТІКА́ТИСЯ, РОЗКО́ЧУВАТИСЯ, РОЗБІГА́ТИСЯрозм.,КРУЖЛЯ́ТИрозм.,ЛІТА́ТИрозм.,ШУГА́ТИрозм.,ГРИМІ́ТИрозм.,ГУЛЯ́ТИрозм.,РОСТИ́розм.;ПОВЗТИ́, РОЗПОВЗА́ТИСЯ, ПРОСО́ЧУВАТИСЯ (повільно); ХОДИ́ТИ, ПРОХО́ДИТИ, ПЕРЕДАВА́ТИСЯ, ПЕРЕНО́СИТИСЯ, ОБХО́ДИТИкого, що,ПРОКО́ЧУВАТИСЯ (від одного до одного, через покоління тощо). - Док.: поши́ритися, розповсю́дитися, розійти́ся, піти́, прийти́, рознести́ся, пронести́ся, розтекти́ся, розкоти́тися, розбі́гтися, поповзти́, розповзти́ся, просочи́тися, пройти́, переда́тися, перенести́ся, обійти́, прокоти́тися. На заводі почала поширюватися чутка: мовляв, і перші два досліди, а третій і поготів, заздалегідь були приречені на провал (Ю. Шовкопляс); Поговір про ту куплю все ріс та ширився (Панас Мирний); Чутки розходяться, мов кола на воді (О. Левада); У хаті чепурній шинкарочка жила; Про біле личко, чорні брови Далеко чутка йшла (Л. Глібов); Приходили вісті й про геройство Марусяка, про деталі його нападів (Г. Хоткевич); Швидко, як по радіо, розноситься звістка про невдачу (В. Собко); Швидко, як вихор, по містечку пронеслася чутка, що з степу наступає якась армія (Л. Дмитерко); Росла [вість], ширилась, як лавина, розтікалась поїздами, поштою, по воді і по суші (П. Колесник); Про наші місця розкотилася слава, Спитай і почуєш у відповідь скрізь, Що кращого міста нема, як Полтава, Де я народився і змалечку ріс (Л. Первомайський); Востатнє бачили люди молодицю з дівчинкою тоді, як востатнє чутка було розбіглася, що Кармелюк визволивсь (Марко Вовчок); Про дійсну суму "відступного" так і не дізнався ніхто.. По містечку кружляли різні чутки з приводу цієї суми (Ірина Вільде); Він нічого не боявся і пропускав поза увагу всі ті чутки, які так настирливо літали по селах та хуторах, а вони між тим ширилися, одна від одної страшніші (Григорій Тютюнник); По селу шугали найнеймовірніші чутки, збуджували і так схвильованих артільників (Г. Епік); Ксеня Дзвінка з завмиранням серця стежила за походами Довбуша. Його слава гриміла по всьому Покутті (В. Гжицький); Чутка пішла гуляти по вулицях, ніщо не могло її спинити (А. Хижняк); Ріс парубок - росла й нехороша слава про нього. Люди звали його злодієм (М. Коцюбинський); Повзла чутка про скликання незабаром великого козацького кругу (Н. Рибак); Тим часом всіляко розповзався поголос. Заговорили серед робітників про те, що завод виробляє дуже небезпечну вибухову зброю (Н. Рибак); Освіжаючі й п’янкі, мов весняний вітер, ці звістки просочувалися в найглухіші куточки (В. Москалець); Дивуюсь: і чого про їх така ходить неслава, що це непевні люди (С. Васильченко); Ніяка недобра слава не проходила про неї (Г. Квітка-Основ’яненко); Дівчата тільки чули, як передавалися з уст в уста уривки речень, окремі слова (Д. Ткач); Десь в далекім Гіндустані рождалися [оповідання] перед віками, тисячі літ переносилися з уст в уста, з грудей в груди - аж поки не дісталися сюди, в цю щілину межи гір (Г. Хоткевич); Звісно, може, і брехали люди, - чутка-утка поки обійде цілий край - десять раз вилиняє, переміниться (Панас Мирний).