Родич

Родич, -ча, м. 1) Родственникъ. МВ. І. 14. Чуб. V. 1156. Мет. 252. Багато родичів, та нігде пообідать. Ном. № 9338. Вони йому родичі: дідового сусіда молотники — совсѣмъ не родственники. Ном. № 9350. 2) Родитель. Мали родичі сина. Гн. II. 67.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РО́ДИЧ, а, чол. 1. кому, чий, рідко кого. Той, хто перебуває у спорідненості з ким-небудь. — Що воно за люди? — поспитала Христя в Кирила.. — Вони якісь мені далекі родичі доводяться.., (Панас Мирний, III, 1954, 74); Парубок один, Микола Синяк, родич Луценків, був у боярах на весіллі одному (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 183); Родич литовського канцлера Ян Сапега привів загін чисельністю близько 7 1/2 тис. чоловік (Історія СРСР, I, 1956, 159); * Образно. Хто біди боїться, тому вона родич (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 44); Етнографія має багато родичів. Вона межує і з загальною історією, і з фольклористикою (Максим Рильський, III, 1956, 161); // ірон. Ми родичі: на однім сонці онучі сушили (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 324). ♦ Родич через вулицю (дорогу) навприсядки — зовсім чужа людина. — А звати мене Микола Єгипта, хоч з єгиптянами я родич такий... через вулицю навприсядки! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 185). 2. перен. Той, хто має однакові з ким-небудь думки, риси характеру і т. ін., схожий чимсь на когось. Се був пройдисвіт і непевний, І всім відьмам був родич кревний — Упир і знахур ворожить. Умів і трясцю одшептати, І кров христьянську [християнську] замовляти (Іван Котляревський, I, 1952, 106). 3. Рослина, тварина чи птах одного виду з іншими рослинами, тваринами або птахами. Дикий мигдаль, або так званий бобчук, був єдиним родичем персика, який не боявся морозів (Юним мічурінцям.., 1955, 40); // Предмет одного роду, розряду з іншими предметами. Всі гуртом.. несли або передавали Валентинові всякий брухт, що показувався недосвідченому окові якимсь родичем радіоприймача (Олесь Гончар, IV, 1960, 81). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 596.

"Словопедія"

Орфографічний словник української мови: РОДИЧ Словник синонімів: РОДИЧ Українсько-російський словник: РОДИЧ Фразеологічний словник української мови: РОДИЧ

УКРЛІТ.ORG_Cловник

РО́ДИЧ, а, ч. 1. кому, чий, рідко кого. Той, хто перебуває у спорідненості з ким-небудь. — Що воно за люди? — поспитала Христя в Кирила.. — Вони якісь мені далекі родичі доводяться… (Мирний, III, 1954, 74); Парубок один, Микола Синяк, родич Луценків, був у боярах на весіллі одному (Тесл., Вибр., 1950, 183); Родич литовського канцлера Ян Сапєга привів загін чисельністю близько 7тис. чоловік(Іст. СРСР, І, 1956, 159); * Образно. Хто біди боїться, тому вона родич (Укр.. присл.., 1963, 44);Етнографія має багато родичів. Вона межує і з загальною історією, і з фольклористикою(Рильський, III, 1956, 161); // ірон. Ми родичі: на однім сонці онучі сушили (Укр.. присл.., 1955, 324).

◊ Ро́дич че́рез ву́лицю (доро́гу) навпри́сядки — зовсім чужа людина. — А звати мене Микола Єгипта, хоч з єгиптянами я родич такий… через вулицю навприсядки! (Гончар, Тронка, 1963, 185). 2. перен. Той, хто має однакові з ким-небудь думки, риси характеру і т. ін., схожий чимсь на когось.Се був пройдисвіт і непевний, І всім відьмам був родич кревний — Упир і знахур ворожить. Умів і трясцю одшептати, І кров христьянську [християнську] замовляти (Котл., І, 1952, 106). 3. Рослина, тварина чи птах одного виду з іншими рослинами, тваринами або птахами. Дикий мигдаль, або так званий бобчук, був єдиним родичем персика, який не боявся морозів (Юним мічур.., 1955, 40); // Предмет одного роду, розряду з іншими предметами. Всі гуртом.. несли або передавали Валентинові всякий брухт, що показувався недосвідченому окові якимсь родичем радіоприймача (Гончар, IV, 1960, 81). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 596. Родич, ча, м. 1) Родственникъ. МВ. І. 14. Чуб. V. 1156. Мет. 252. Багато родичів, та нігде пообідать. Ном. № 9338. Вони йому родичі: дідового сусіда молотники — совсѣмъ не родственники. Ном. № 9350. 2) Родитель. Мали родичі сина. Гн. II. 67. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 28.

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Родич, -ча, м. 1) Родственникъ. МВ. І. 14. Чуб. V. 1156. Мет. 252.Багато родичів, та нігде пообідать. Ном. № 9338. Вони йому родичі: дідового сусіда молотники — совсѣмъ не родственники. Ном. № 9350. 2)Родитель. Мали родичі сина. Гн. II. 67.

«Словники України on-line»

ро́дич – іменник чоловічого роду, істота

відмінок однина множина називний ро́дич ро́дичі родовий ро́дича ро́дичів давальний ро́дичеві, ро́дичу ро́дичам знахідний ро́дича ро́дичів орудний ро́дичем ро́дичами місцевий на/у ро́дичеві, ро́дичу, ро́дичі на/у ро́дичах кличний ро́дичу ро́дичі

РУпедия Этимологический русскоязычный словарь

«родич » в словаре: 1 статья

Родич родича, м. 1. Член рода (см. род в 1 знач.; истор.). 2. Родственник (книжн. устар). Наши родичи

Іноземні словники

ЯНДЕКС словари

родич Существительное m 1. relative1 источник 2. рел. kinsman1 источник 1. м.р.; уст.; разг. = родственник