Рецок

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Рецок, -цка, ч., діал. Лем. Землерийка // Кажан (у 2 знач.)

Сучасні словники

«СЛОВНИК ЛЕМКІВСЬКОЇ ГОВІРКИ». — Пиртей П.С., 2001

Рецок, -цка, ч., мн. рецкы, -ків, Вр. Кажан, землерийка (Sorex).

Ілюстрації

Карликовий рецок (Сункус етруський)
Бурозубий рецок (Мідиця)
Рецок-кажан (Вухань бурий)
Рецок-кажан (Підковик великий)

Медіа

Див. також

ЗЕМЛЕРИ́ЙКА и, ж. — комахоїдний ссавець родини мідицевих, схожий на мишу (у 1 знач.). Влітку волинські вовки були мирні, на людей не нападали .. Обходилися навіть землерийками (М. Малиновська); Пористі трубчасті ґрунти мають пустоти у вигляді каналів, проритих землерийками (з навч. літ.).

КАЖА́Н, а́, ч. — нічний ссавець ряду рукокрилих із широкими крилами, утвореними перетинками між довгими пальцями передніх кінцівок; летюча миша. Людей не чуть; через базар Кажан .. Перелетить (Т. Шевченко); Не співа “надобраніч” пташина, тільки нечутно літають великі, чудні кажани (Леся Українка); Низько над землею метлялись між яблунями кажани, і десь угорі прогудів пізній жук-рогач (О. Донченко);

Зовнішні посилання