Підвезти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Підвезти́. См. Підвозити.
ПІДВОЗИТИ, ожу, озиш, недок., ПІДВЕЗТИ, зу, зеш; мин. ч. підвіз, везла, ло; док., перех.
- Везти, довозити до певного місця, пункту яким-небудь транспортом когось, щось. Стікає лойова свічка, надворі починає сіріти, і до будинку пара рисаків підвозить сани з паном (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 50); — Я велів, щоб підвезли тебе до станції, Марійко; підвода, мабуть, уже готова (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 141); — До «Червоного Жовтня» йду.. — Сидорчук хитнув головою: — Далеченько… Може, підвезти б тебе (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 64);
- Доставляти, привозити який-небудь вантаж до якогось місця, пункту. Запропонував [Пєшков] заховати хлопця в машині, що підвозить продукти (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 37);
- Везти кого-небудь якийсь час, попутно. Часом добрий чоловік лучався і підвозив її, а більш того, що йшла (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 458); — Сідай, Романе, підвезу! — порівнявшись, гукнула з саней закутана в кожух по самий ніс Орина Окунь (Михайло Стельмах, I, 1962, 131);
- із запереч. не. Не мати сили, не спромогтися везти кого-, що-небудь. — Кожного разу, як у Харків їдеш, такого «сидора» шнуруєш, що конякою не підвезеш. А вивчишся, то яка нам з того користь буде? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 42).
- Доставляти, додаючи до привезеного. На станції цілі кучугури навалено їх [буряків], і ще підвозять, скидають (Андрій Головко, II, 1957, 7).
- тільки док., неперех., безос., кому, розм. Те саме, що повезти 2. — Та що ти кажеш?.. Як тобі підвезло! (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 144).
