Півка
Півка, -ки, ж. (= Пілка) = Пелена. За ним, за ним дівчиниця несе дитя в півці. Гол. II. 429.
Зміст
Сучасні словники
1)Пелена(Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005)
2) перен(книжн.)-суцільний покров,який обволікає з усіх боків(Тлумачний словарь Ожегова)
3) заст. чотирикутне покривало з вишитим хрестом,призначена для підстилання церковного начиння
4)в застарілому значенні-тканина якою по давніх звичаях замотували померлих(тлумачний словник Єфремова)
Пі́вка —
1) біле покриття голови жінок у бойків у вигляді великого чотирикутного шмата полотна, один край якого вишитий вузенькою смужкою, що приходиться над лобом;
2) див. пе́лена́.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 452.
ПЕ́ЛЕ́НА = ПІ́ВКА
найдено в "Жайворонку. Знаках української етнокультури" пе́ле́на = пі́вка — 1) нижній край одягу (сукні, спідниці і т. ін.). Вареники варила, та й пелену спалила (пісня); За ним, за ним дівчиниця несе дитя в півці (Я. Головацький); 2) у старовину — покривало (також образно). Йшла вона, неначе та лебедочка плила, в білім, як сніг, убранні. З-під віночка білих квіточок хвилею спадала аж до землі пелена, зіткана буцім з павутиння (О. Стороженко). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 437.
ПЕЛЕНА 1, и, жін. Нижній край одягу (плаття, спідниці і т. ін.). Ти, сестро Феба молодая! Мене ти в пелену взяла І геть у поле однесла (Тарас Шевченко, II, 1963, 300); — Сюди сідайте, — змахнула мати пеленою чистісіньку, аж лискучу, лаву... (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 446).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 113.Коментарі (0) ПЕЛЕНА 2, и, жін.
1. заст. Покривало. Йшла вона, неначе та лебедочка плила, в білім, як сніг, убранні. З-під віночка білих квіточок хвилею спадала аж до землі пелена, зіткана буцім з павутини (Олекса Стороженко, I, 1957, 372); * У порівняннях. Перший сніг і ласкаво і мило Пеленою пухнастою ліг (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 308).
2. перен. Суцільний покров (чого-небудь легкого, невагомого), який обволікає що-небудь з усіх боків. Стелиться сивий туман пеленою (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 210); З півночі, від наддеснянських борів, повіяв свіжий передсвітанковий вітер, розірвавши пелену хмар (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 211).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 113.
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 113.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 113.
Зовнішні посилання
http://slovopedia.org.ua/47/53407/331263.html
http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0