Пшінце

Пшінце́, -ця́, с. Ум. отъ пшоно.

Сучасні словники

ПШІНЦЕ́, ПШОНЦЕ́, я́, с. Пестл. до пшоно́. Молодиці було стоять, слухають, а інша собі плесне, дивлячись на мене: — Мати божа! Яке мале, а вже нужду знає… і винесе шматок хліба або пшінця жменю (Морд., І, 1958, 45); — А пшінце розкипіло та й добреньке. Коли б ще дав бог курятинку,.. то вже б справжнісінький чумацький був кулешик (Тют., Вир, 1964, 81); На чуже пшонце окропцю не приставляй! (Укр.. присл.., 1955, 170); Юшку варити не важко. Трохи пшонця, трохи лаврового листу, трохи перцю та ось цю рибу — юшка готова (Збан., Курил. о-ви, 1963, 56).

Ілюстрації

Див. також

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 416.