Приймати

Прийма́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. прийняти, приня́ти, -йму́, -меш, гл. 1) Принимать, принять. Він прийма до свого гурту, тілки не всякого, а з проби. Стор. МПр. 113. Приймай мою вірную дружину да за рідну дитину. Мет. 241. Свої не прийняли його. Єв. І. І. 11. Їв би очима, та душа не приймає. Чуб. І. 212. 2) Принимать, принять за что, счесть за что. Як не прийме Біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато. Ном. № 108. 3) Получать, получить, брать, взять. Королевські листи до рук добре приймати. АД. II. 4. На коня сідав, опрощення приймав. Макс. Чотирі карбованці даю за таке нікчемне теля, ще й не хоче! ну, нема часу балакати, приймай гроші. Каменец. у. Приняти слово. Заговорить. Приняв ізнов слово божий чоловік. К. ЧР. 29. 4) Браться, взяться. За замок руками не приймали. АД. І. 214. 5) Терпѣть, вытерпѣть. Лиха душа прийма довіку муку. К. Іов. 33. Наругу од дітей приймати. Г. Барв. 369. 6) — ланцюгами. Сковывать, сковать цѣпями. Ланцюгами втроє себе приняв. АД. І. 213.