Приваба

Приваба, -би, ж. Привлекательность, заманчивость; также: то, что привлекаетъ. Желех.

Сучасні словники

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 407.

Приваба - те, що притягає, робить привабливим, приємним; привабливість. Смугляве обличчя, облямоване чорною шапчиною пухнатого волосся, було повне жіночої приваби (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 32); Завжди здається, що вона розпатлана, та це не тільки не спотворює її, а навпаки — надає їй якоїсь моторошної приваби (Леонід Первомайський, Опов.., 1970, 105); і і поет. Краса, принадність. Огрядна і струнка млів пальма на злоті піску, — Але їй не дістать до приваб твого дивного стану (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 147); За цю дрібну кульбабу Дам субтропічну всю привабу І океанську всю красу (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 37);

Те, що захоплює, приносить задоволення; спокуса. На балконі кава з лікерами — і безконечні розмови про закордонні вигоди й приваби (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 153); Приваби кохання чужі мені (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 296).

2. розм. Жінка, якій властиві привабливість, принадність. Розлютилась баба, Аж кипить — зайшлась. Що то за приваба На мого знайшлась? (Леонід Первомайський, II. 1958, 268); Далеко їй було до щебетливих червоногубих дівчат з тугими литками, до гострооких сільських приваб, які приходять у юнацькі сни і поселяються там назавжди! (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 565.

ПРИВА́БЛИВІСТЬ (якість, властивість, яка притягає до когось, чогось, робить його привабливим), ПРИВА́БНІСТЬ, ПРИВА́БА, ЗВАБЛИ́ВІСТЬ, ЗВА́БА, ПРИНА́ДА, ПРИНА́ДНІСТЬ, ЧАРІ́ВНІСТЬ підсил., ЧАРІВЛИ́ВІСТЬ підсил., ЧА́РИ підсил., ВА́БА розм., ПОВА́БА [ПО́ВАБ рідко] розм.Оксамитовий ліричний баритон Михайла Кречка полонив своєю силою і привабливістю слухачів (В. Кучер); Сонячний осінній день показував у всій привабності чари природи (А. Хижняк); Смугляве обличчя, облямоване чорною шапчиною пухнатого волосся, було повне жіночої приваби (О. Досвітній); Чарівний світ з голубим небом.. втратив для неї звабу і був звичайним, непомітним, буденним (Григорій Тютюнник); Сиве, як протертий мак, волосся Мартинчука стало за цей час зовсім білим.. Цей білий ореол надавав ще більшої принади його вродливому обличчю (Ірина Вільде); Він побував із своїм другом і на горищі, і в хижці, і в погребі і повністю звідав усю принадність цих місць (О. Донченко); Ми є свідками нев’янучої чарівності творів Кобзаря, і чарівність ця йде насамперед від їхнього змісту, від їхнього ідейного багатства (з журналу); Невичерпані джерела української народнопоетичної творчості. Безмірна, як саме життя, її глибина, вічно жива краса, нев’януча чарівливість (з журналу); Є люди, що їх у всьому хочеться наслідувати. Такі люди мають у собі якісь особливі, внутрішні чари (Я. Баш); Очерети по Удаю - мов дикий праліс.. і в буйності цій, і хаотичності - їх ваба і краса (Ю. Мушкетик); Багатство мальовничого елемента додає "Катерині" [поемі Т. Шевченка] незвичайного повабу (І. Франко).

Караванський С. Практичний словник синонімів української мови. ; вид., опрацьоване і доповнене. – Львів: ВАК, 2012. – С.348. СПОКУ́СА (те, що спокушає), ПРИНА́ДА, ЗВА́БА, ВА́БА, ЗНА́ДА, ПРИМА́НА, ПРИМА́НКА, ПРИВА́БА розм., ПОВА́БА[ПОВА́Брідше]розм., ПОКУ́СА діал. Виявилося, що настойка на спирту, концентрацію мала підходящу, та ще й лікувальна - хто б тут утримався від спокуси! (П. Загребельний); Мати казала: влітку зовсім діти дичавіють - треба якої принади, щоб залучити їх до хати (С. Васильченко); А самому як кортіли й любощі, й солодецькі ваби! (Ганна Барвінок); Усмішки ці обіцяли знаду любові, таїну кохання (Є. Гуцало); Приваби кохання чужі мені (Уляна Кравченко); І повно повсюди поваб - Тут - злото, грезет, оксамити, Там пишні саєти, волоський єдваб (М. Старицький); - Чи це Бог покусу на мене насила? - міркує пані Олімпія (І. Франко).

Ми всі такі різні, за віком, статусом, кольором волосся і шкіри. Дорослі і діти, начальники і підлеглі, чоловіки і жінки. І тому слово приваба для кожного з нас наповнюється своїм неповторним смислом. Одні вподобають довгокосі білявки, а когось спокушають сексапільні смуглявки. Одні шаленіють від енергії океану, а іншим ближчим є тихий вечір на березі ріки. А мене приваблює життя як таке, у всіх безкінечних його проявах. І нехай так буде завжди.

Ілюстрації