Православний

Православний, -а, -е. Православный. Вірному православному християнству миром мир. Посл. |}

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Стос. до православ'я. — Іду служить богу і господарю у православне воїнство... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 292); Ураз порвав [Андрій] із православною церквою, наплював на батюшку, пішов у штунду (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 18).

2. Який сповідує православ'я. — На якого біса здасться такий гріховодник православному християнину? (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 146); За гроші наївних православних українських емігрантів у США архієпископ Мстислав купив у 1956 році один, а в 1958 році другий шикарний автомобіль (Юрій Мельничук, До раю.., 1961, 40); Православне духовенство, в тому числі і чернецтво, не було цілком однорідним. Нижчі верстви його стояли ближче до міської бідноти, а вище духовенство, навпаки, було тісно зв'язане з міською знаттю (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 478); // у знач. ім. православний, ного, чол. Той, хто сповідує православ'я. — Він давно вже чортяці душу запродав, так йому тепер чи турок, чи православний — усе однаково (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 160); Тіль[ки] де-де православні По углах стогнали Та стогнучи за батюшку Господа благали. Сміх і сльози! (Тарас Шевченко, I, 1963, 245); [Хмельницький:] Між православних пустіть ви чутку, що ми йдемо з військом у сто тисяч (Олександр Корнійчук, I, 1955, 231).