Правдиво

Словник Грінченка

Правдиво, нар. 1) Правдиво, справедливо. Правдиво ви свідкуєте. Єв. Л. XI. 48. Перед Богом стою і кажу правдиво. Чуб. V. 376. 2) Истинно.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПРАВДИВО. Присл. до правдивий. Ти зрадила; і розкажеш Дитині правдиво Про панича лукавого (Шевч., II, 19(ІЗ, 219); Нудьга нам байку утворила, Непевні, фарби канув час, І ми повірили правдиво В диво… (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 210); А ми… сприйняли це, як належне, і корилися юнакові, як малі діти, чи, прав дивіше, як хворі (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 18).

the Free Online Dictionary

tru·ly (trl) adv. 1. Sincerely; genuinely: We are truly sorry for the inconvenience. 2. Truthfully; accurately: reported the matter truly. 3. Indeed: truly ugly. 4. Properly: not truly civilized.