Почин
Почин, -ну, м. Начало. З почину були самовидцями. Єв. Л. І. 2. Як небо блакитне нема йому краю, так душі почину і краю немає. Шевч. 122. Дайте нам на почин. Грин. III. 455. 1 СЛОВНИК БОРИСА ГРІНЧЕНКА http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/46760-pochyn.html#show_point Почин, -ну, м. Начало. З почину були самовидцями. Єв. Л. І. 2. Як небо блакитне — нема йому краю, так душі почину і краю немає. Шевч. 122.Дайте нам на почин. Грин. III. 455. 2.Інші словники 2.1 Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) http://sum.in.ua/s/Pochyn ПОЧИ́Н, у, чол. 1. Починання, ініціатива. «Комуністичні суботники» саме тому мають величезне історичне значення, що вони показують нам свідомий і добровільний почин робітників у розвитку продуктивності праці, у переході до нової трудової дисципліни, у творенні соціалістичних умов господарства і життя (Ленін, 39, 1973, 17); Комсомол покликаний у ще більшій мірі виявляти ініціативу і почин в усіх галузях життя, розвивати активність і трудовий героїзм молоді (Програма КПРС, 1961, 94); За його почином і головно на його акціях повстала велика дестилярня біля Дрогобича (Іван Франко, VIII, 1952, 394); Рудокопи організовували ударні бригади, а юнацтво, захоплене почином старших, виявляло.. намагання не тільки не пасти задніх, а й переганяти своїх батьків (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 352).
За почином; 3 почину — за прикладом, наслідуючи когось. З глибини народу, з почину Ферапонта Головатого, до партії ринув потік заяв про добровільне відрахування своїх заощаджень на літаки й танкові колони (Павло Тичина, III, 1957, 278).
2. Перші моменти вияву якоїсь дії, стану; початок. Як небо блакитне — нема йому краю, Так душі почину і краю немає (Тарас Шевченко, I, 1963, 71); Він святкував почин свого нового життя (Іван Франко, VI, 1951, 8); Хай цього року ще небагато зробимо, але почин дорогий (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 136).
Брати (взяти) почин — починатися. Її [соціалістичної революції] прагнув робітничий клас, і почин вона брала собі в самому авангарді робітничого класу — в партії (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 242); Давати (дати, робити, зробити) почин: а) спричинятися до чого-небудь. Стародавня Русь переймила з Візантії ще дещо таке, що могло з часом, при сприяючих обставинах, дати почин до розвою драматичної штуки (Іван Франко, XVI, 1955, 211); б) починати, розпочинати що-небудь. Дождавсь [Оверко] черги, пішов у млин Та зараз же і заходився Зробить почин(Леонід Глібов, Вибр., 1951, 101); З почину, заст. — спочатку. І з почину вона нічого не здолала зрозуміти(Марко Вовчок, I, 1955, 320); Омелян співав з почину сам-один, потім, торопіючи, ледве чутно забриніли й голоси з юрми (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 583); На почин; Для почину — те саме, що Для початку (див.початок 1). — Чи зап'ємо могорича на почин справи? — запитав Зануда (Нечуй-Левицький, III, 1950, 322); І збираються подружки До знайомого двора.. І для щастя, для почину Баяніст заграв для них (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 178); — Вийму сопілчину І «ластівку» заграю для почину (Платон Воронько, Казка.., 1957, 35).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 469. Толковый словарь Даля http://slovardalja.net/word.php?wordid=32152
ПОЧИН
ПОЧИН, починок и пр. см. починять.
Ефремова Т. Ф.
http://www.efremova.info/word/pochin.html#.VHTfHYusVUw Ударение: почи́н м. устар.. Начало в развитии чего-л. перен. Инициатива, начинание. Похожие слова
для почина — Сначала, вначале. На первое время для почину — см. для почина починить — см. починять починиться — Поупрямиться, ломаясь или проявляя излишнюю церемонность. см. починяться
