Повтікати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Повтіка́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) Убѣжать (о многихъ). Люде повтікали з хати. Рудч. Ск. І. 12. Були на масніші вареники, та в піст на вербу повтікали. Ном. 2) Вытечь (во множествѣ). Були річки повтікали, були ставки повсихали. Чуб. V. 540.
