Повечеряти

Повече́ряти, -ряю, -єш, гл. Поужинать. ЗОЮР. І. 74. Дай мені, милесенький, повечеряти, повечерявши, ляжемо спати. Чуб. V. 54.

Сучасні словники

ПОВЕЧЕРЯТИ, яю, яєш, док. Поїсти ввечері. Напились ми чаю, повечеряли — і почалися у нас розмови (Гнат Хоткевич, I, 1966, 164); Він тримався бадьоро і з великим апетитом повечеряв (Микола Трублаїні, Глиб. шлях, 1948, 140); — А тепер, Катерино, піди собі до челядні, повечеряй, чим бог послав (Михайло Стельмах, I, 1962, 298).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 645.