Поважність

ПОВА́ЖНІСТЬ, ності, жін. Властивість за значенням поважний 1—7. О. Харитін почував свою поважність, хильнувши всмак, і гордовито позирав на проїжджих (Нечуй-Левицький, III, 1956, 168); За час перебування в партизанському загоні він виріс, змужнів, думки його набрали якоїсь стрункості й поважності (Михайло Чабанівський, Балкан, весна, 1960, 121); Василинка і робить есе без метушні, і мову веде неквапливо, і обідає без поспіху, вона мовби якось і Лінину нервовість вгамовує своєю поважністю (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 271)..