Побудувати

Побудувати, -ду́ю, -єш, гл. Построить. Побудували литвини церкву. Рудч. Ск. II. 196. Опочивав сном тихим, безпробудним, як сплять царі і дуки імениті, що помники собі побудували. К. Іов. 8.

Сучасні словники

ПОБУДУВАТИ, ую, уєш, перех. Док. до будувати. Побудували [люди] собі курені з каміння, що набрали на руїнах, та з іорданського очерету (Леся Українка, II, 1951, 147); Військові інженери накреслили й побудували цілу систему бетонних і земляних споруд (Юрій Яновський, II, 1958, 236); От на цій річечці і вирішив Кузьма самотужки побудувати місток (Михайло Стельмах, II, 1962, 299); Сам свинопас ту кошару Побудував для свиней, поки був у від'їзді господар (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 239); Виженемо ворога з нашої землі і побудуємо нове життя, таке яскраве і радісне, як мрія... (Олександр Довженко, I, 1958, 139); Цю повість [«Дві весни»] я побудував на матеріалі, що здобув на ХПЗ (Олесь Донченко, VI, 1957, 582); Сахно побудувала собі цілу гіпотезу про колонію прокажених... (Юрій Смолич, I, 1958, 80); Побудувати трикутник.

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 629.