Пнутися

Пнутися, пнуся, пнешся, гл. = П’ястися.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

П'ЯСТИСЯ і ПНУТИСЯ, пнуся, пнешся; мин. ч. п'явся, п'ялася, п'ялося і пнувся, пнулася, лося; наказ. сп. пнися; недок. 1. Забиратися, лізти, просуватися нагору, все вище й вище. Пнеться, як жаба на купину (Номис, 1864, № 9245); Веселі, червоні, вітають [діти] мене; ..пнуться на вікно нетерплячі, коли той дощ ущухне (Марко Вовчок, I, 1955, 110); Тимко весело підморгував хутірським дівчатам, що, розпалені цікавістю, п'ялися на тини (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 91); // Чіпляючись за що-небудь, обвиваючись навколо чогось, підніматися все вище й вище (про рослини). На низу темним кущем стояли верби, а на гору п'явся густий терен (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 5); Галузка винограду, що пнулася по стіні, спустилась на замкнене вікно (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 100); // В'ючись по схилах гори, горба і т. ін., підніматися нагору (про дорогу, стежку тощо). Неподалік моря, на півгорі [горбі], куди гадючкою п'ялася.. стежка, мерехтіло.. зелене світло (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 43); Шосе.. розкидало свої смолисті петлі по перелісках, пнулося до сонця на круглих горбах (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 103); // Тягтися вгору, підніматися над чим-небудь. Бур'ян, як той пан: сам угору пнеться, а пшеничка до землі гнеться (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 372); Серед мозаїки зморщок і заломів [скель] сяло часом золото дроку.. або п'ялися мірти в своїм весільнім убранні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 289); З хвиль кипучих гранітові сірі скали гордо, просто вгору пнуться (Іван Франко, XI, 1952, 185); З димарів хат сизими кудлатими пасмами пнувся догори дим і вгорі безслідно танув (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 301); * Образно. І не стогін, а пісня з підвалу, Мов пагінчик, до сонця п'ялася (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 140); // Іти, просуватися, намагаючись проникнути, добратися куди-небудь, досягти чогось. Спати він не міг. Увесь час йому здавалось, що хтось ходить за теремом,.. хтось вночі пнеться до його двору (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 261); Вільних місць у клубі скільки хочеш, а кожний пнеться в куток до дверей (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 136); * Образно. Так є ж такі дурні, Що іноді за те беруться, До того пнуться, Чого й не тямлять (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 41). // П'ястися (пнутися) навшпиньки — підніматися навшпиньки. Маруся п'ялася навшпиньки скільки було сили, але нічого не могла побачити (Гнат Хоткевич, I, 1966, 111); Вона пнеться навшпиньки, розправляє плечі, розставляє руки (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 9). 2. Напружуватися, намагаючись зробити щось. — Учепився [стражник], наче рябко зубами. Я пнуся вперед, а він тягне назад... (Панас Мирний, IV, 1955, 378); Прокопович кинувся до драбини й почав її піднімати. Драбина була важка.. Він пнувся, пнувся та й кинув її в траву (Нечуй-Левицький, III, 1956, 33); Андрій пнувся з усієї сили, смикав за кути, за колеса, а вагончик.. не рухався з місця (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 24); * Образно. За селом у вербах пнулася щосили гармонія (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 36); // Видаватися, виступати над поверхнею чогось; випинатися, напинатися. Ех, Гамалія, Гамалія, гордий та вільний. Чого ж твої плечі згорбились, а голова похилилась? Чого між мотуззям пнуться козацькі жили? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 542); Він не впізнав тихої тайгової річечки. Темні зморшки пнулися на ній тугими смугами (Олесь Донченко, II, 1956, 36); * Образно. Очі пнуться за поїздом услід червоно-чорному прапорові (Григорій Епік, Тв., 1958, 416); // також у сполуч. із сл. із шкіри, з усіх сил і т. ін., перен. Усіма силами намагатися, прагнути зробити що-небудь, досягти чогось. Молодиця п'ялася скільки могла,.. хитрувала так, щоб заразом два діла робити,.. а проте раніш десятої години вечора не могла скористуватися тією волею, якою Берчиха наділяла своїх наймичок (Любов Яновська, I, 1959, 266); Буржуазні газети із шкіри пнуться, щоб розпалити незгоди всередині соціал-демократичної партії.. (Ленін, 19, 1971, 147); — Король і єзуїти із шкури пнуться, аби ми з ханом та з турками зчепилися. Їм вигода б з того велика була (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 382); Рідні з усіх сил пнуться, щоб дістати щось хороше, і посилають у табір матерям, сестрам, бабусям одяг і харчі (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 187). 3. куди, до кого — чого, з інфін., із спол. щоб і без додатка, перен. Домагатися, добиватися чого-небудь, намагатися стати кимсь, якимсь, увійти до якогось середовища, товариства, зрівнятися з ким-небудь. Не пнись бути найвищим, а вчись бути корисним (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 394); Сім'я наша заможна була, і на селі нас багатирями вславлено. Але ми жили просто, в пани не пнулися (Борис Грінченко, I, 1963, 291); Куди їм, якимсь українським сотникам, п'ястися до Яна Замойського.. Не всякий шляхтич навіть і визначного роду може рівнятися з ним (Іван Ле, Наливайко, 1957, 31).

Ілюстрації