Пластун

Пластун, -на, м. 1) Кубанскій козакъ, несущій сторожевую и развѣдочную службу и въ то-же время занимающійся охотой и рыбной ловлей. Поп. 240, 241. О. 1862. I. Кух. Пластуни, 61. 2) = Пластовець.

У сучасних словниках

ПЛАСТУ́Н, а, чол.

1. Розвідник, який пересувається плазом, на животі. — Ну,.. розставте вартових на чатах, а пластунів пошли, Шраме, на засіди (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 33); Черниш наскочив на якогось пластуна-бійця. Він повз, волочачи на руці автомат, лишаючи на снігу свіжий слід крові (Олесь Гончар, III, 1959, 286); // розм. Той, хто пластує, пересувається по-пластунському. Товариші повзали непомітно між кущами.., і тому Янко прозвав їх пластунами (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 4).

2. іст. Козак особливих піхотних частин Чорноморського та Кубанського козачого війська, що формувалося з добровольців, які спеціалізувалися на сторожовій службі в очеретах і плавнях.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 567.