Пилюга
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
ПИЛЮ́ГА́, юги, жін., розм.
Густий пил; велика кількість пилу (у 1 знач.). Овечки бекали та мекали, розскакувались на всі боки й піднімали з шляху страшенну пилюгу... (Панас Мирний, I, 1949, 243); Мина Минович глянув у дзеркало, що в спинці дивана, витер спітнілого лоба, замашно сів у м'яке крісло, аж пилюга звихрилась (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 133).
Ілюстрації
|
|
