Пиж

Пиж, -жа, м. Родъ дѣтской игры. Ив. 37. Чуб. IV. 39.

Сучасні словники

ПИЖ, а, чол. 1. Прокладка в мисливському патроні, яка відділяє набій від кулі або дробу; // Пучок вовни, повсті і т. ін. для забивання набою у вогнепальну зброю, яка заряджається з дула. На двох розстелених газетах з'явилось все — шріт, порох, патрони, вибивка, пижі (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 64).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 350.