Парубо́цький, парубо́чий, -а, -е. Свойственный, принадлежащій парню, юношѣ. Годину урве собі на гуляння парубоцьке. МВ. II. 11. Парубочі голоси обзивались піснею десь далеко за ставком. Левиц. Пов. 108.
